Риторичні вимоги до мовця
РИТОРИКА
§ 14. Риторичні вимоги до мовця
Про та. над чом мусить працювати мовець, щоб стати гарним оратором, а також про імідж оратора та професійний імідж
Пригадайте
– Які якості мають бути розвиненими в гарного промовця?
– Що таке імідж? Від чого він залежить?
175.1. Прочитайте текст. Поміркуйте, чи кожна людина може стати гарним оратором. На основі тексту доведіть або спростуйте одну з таких тез: а) тільки природні дані можуть зробити людину оратором; б) властивості гарного оратора набуваються, розвиваються, виховуються.
ПОЕТАМИ
Багато тисячоліть тому знаменитий оратор Стародавнього Риму, видатний теоретик ораторського мистецтва Марк Тулій Цицерон виголосив фразу, яка стала крилатою і дійшла до наших днів: “Поетами народжуються, ораторами стають”. Великий римлянин був упевнений, що з поетичним талантом людина народжується, а оратором можна стати, якщо докласти для цього певних зусиль.
Звернімося до історії ораторського мистецтва.
Кому не відоме ім’я знаменитого давньогрецького оратора Демосфена? Проте, мабуть, не всі знають, що його виступи спочатку не мали успіху. Коли Демосфен
Римський форум, де в давнину виступали оратори
Мовлення оратора
Давньогрецький історик Плутарх у книзі “Порівняльний життєпис” розповідає про те, як Демосфен зумів побороти свої слабості, позбувся недоліків, які йому заважали. Щоб зміцнити свій слабкий голос, навчитися жестикулювати, позувати перед слухачами, володіти мімікою, він влаштував собі в підземеллі кімнату для занять і працював там щодня.
Демосфен навчався ораторському мистецтву в інших відомих ораторів, його сучасників. Він уважно слухав їхні виступи, стежив за ходом роздумів, відзначав для себе позитивні й негативні сторони. Він запам’ятовував вдалі слова і вирази, а потім використовував їх у своїх виступах, придумував різні варіанти висловлення однієї й тієї ж думки, вносив до них поправки, шліфував, відточував, вибирав серед них кращий і найбільш точний варіант.
Уся майстерність Демосфена-оратора, уся його сила були здобуті постійною, наполегливою, цілеспрямованою працею.
Надзвичайно освіченим, різнобічним і невтомним оратором, за словами Плутарха, був Цицерон. Ще будучи підлітком, він з пристрастю вбирав усяку науку, не нехтуючи ніякими знаннями. Завдяки працьовитості і природним здібностям Цицерон став відомим серед своїх ровесників, а їхні батьки навіть приходили на заняття, щоб власними очима побачити хлопця і переконатися в його блискучих успіхах.
Закінчивши шкільні заняття, Цицерон продовжував навчатися з величезною старанністю: знайомився з філософськими вченнями різних шкіл, вивчав грецьку мову, студіював різні науки. Він відточував свою красномовність, як зброю. Наполегливо працював сам, відвідував знаменитих ораторів. Коли Цицерон став виступати захисником у суді, то його промови зразу ж привернули увагу сучасників.
Як бачите, видатні оратори багато працювали над собою, приділяли велику увагу повсякденній підготовці до публічних виступів, І хай їхня ораторська діяльність буде прикладом для тих, хто захоче навчитися виступати в аудиторії, хто захоче стати справжнім оратором (За Л. Введенською).
II. Виберіть із тексту інформацію, яка стосується оратора Цицерона. Усно перекажіть цю частину тексту.
Сучасне ораторське мовлення – це насамперед природне, розмовне мовлення. Однак, на відміну від буденної розмови, інтонація оратора повинна бути яскравішою, мелодійнішою, виразнішою. Ось чому перед оратором стоїть завдання – наполегливо працювати над інтонацією, розвивати діапазон голосу. Діапазон голосу – це сукупність звуків різної висоти. доступних для людського голосу. Гарний оратор досконало володіє всім діапазоном власного голосу.
Надто швидке мовлення погіршує сприйняття інформації, а надто повільне – присипляє аудиторію, слухачі втрачають здатність стежити за думкою. Пауза в ораторській промові полегшує процес дихання під час мовлення, допомагає зосередити увагу аудиторії і підкреслити кульмінаційний момент. Але не варто зловживати паузами: від цього мова стає переривчастою.
Активізація уваги
Уже перші слова мають привернути увагу слухачів. Активізувати увагу на початку промови можна за допомогою:
– запитань (вони стимулюють слухачів до відповіді, навіть якщо всі мовчать. Намагання відповісти означає, що слухачі вже почали співпрацювати з оратором – вони вже уважні):
– гумористичного зауваження (воно налаштовує аудиторію на позитивне ставлення до оратора, а отже, й до того, що він говорить);
– життєвого прикладу (приклад із життя обов’язково приверне увагу, бо людям завжди цікаво, що відбувається з іншими людьми);
– вражаючого факту (незвичайний факт не залишить слухачів байдужими):
– цитати (відоме ім’я, яскравий, сповнений значення вислів приверне увагу).
Поведінка
Крім того, промовець повинен усією своєю поведінкою виражати впевненість і віру в свої сили. Пауза і прямий погляд справлять позитивне враження ще до того, як ви почнете говорити.
Вигляд оратора, який тривалий час нерухомо стоїть за трибуною, стомлює аудиторію, слухачі починають рухатись на місцях, їхня увага послаблюється. Однак не слід впадати в іншу крайність: оратор не повинен постійно переходити з місця на місце, змінювати позу, примушуючи слухачів не стільки слухати, скільки стежити за ним.
Міміка і жести
Треба, щоб міміка і жести були природними, відповідали змістові виступу. Жест, що не співпадає з ритмом мовлення і настроєм оратора й аудиторії, може зіпсувати враження від гарного виступу. Надмірна жестикуляція викликає втому й роздратування присутніх. Однак, якщо під час виступу виникла необхідність зробити жест, цього імпульсу не слід гасити.
Чудовим стимулятором емоцій аудиторії є міміка оратора. Вона здатна передати цілу гаму почуттів: радість і сум, сумнів та іронію, рішучість і презирство. Звичайно, вираз обличчя повинен завжди відповідати характеру промови.
Імідж оратора
Ефективність промови, сила її впливу на слухачів багато в чому визначаються позитивним іміджем оратора. Щоб сформувати цей імідж, промовець повинен пам’ятати:
– людина починає справляти певне враження ще до того, як заговорить;
– популярність серед слухачів залежить від того, наскільки зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування оратора відповідають уявленням і неписаним правилам даної суспільної групи;
– популярні люди мають такі риси характеру, які позитивно сприймаються в більшості суспільних груп (веселу вдачу, товариськість, тактовність та ін.), а крім того, вміють пристосувати свою поведінку до правил тієї чи іншої суспільної групи;
– гарні рухи і вміння поводитися – такі ж важливі складники приємного зовнішнього вигляду, як і фізичні дані та вбрання.
Професійний імідж
Від уміння говорити нерідко залежить успіх, авторитет, кар’єра. Для того щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати професійну освіту, усебічно розвиватися. Уміння говорити завжди розвивається одночасно з розширенням культурного та професійного світогляду.
176.Попрацюйте в парах. Прочитайте запропоновані ситуації. Поміркуйте чи матимуть відповідні виступи успіх. Проаналізуйте причини невдач промовцю та визначте, яких помилок вони припустилися.
Ситуація 1. Лектор виходить на трибуну. Головуючий називає його прізвище, не згадуючи при цьому ні про його діяльність, ні про місце роботи, ні про тему лекції. Лектор відразу ж починає з самої суті справи. Ви слухаєте його і з окремих уривчастих зауважень силкуєтеся зрозуміти, хто він і звідки; чи те, про що він говорить, пов’язане з його професійною діяльністю, чи це просто його захоплення; скільки часу він працює над цією проблемою.
Ситуація 2. З’явився лектор – поважний, самовпевнений. Довго порпався в портфелі, дістав купу паперів, не поспішаючи розклав їх на кафедрі, поправив окуляри і почав читати. Його монотонний голос бринів рівномірно, повільно, заколисливо. У залі запала нудьга, байдужість…
Ситуація 3. У переповненому залі розпочалася лекція. Раптом із задніх рядів озвалося кілька чоловіків: “Голосніше! Нічого не чути!” Лектор знітився. Почав було говорити голосніше, але через кілька хвилин його голос знову стишився, і знову зауваження із залу. Промовець ще раз підвищив голос, але цього разу лише на якусь хвилю. Слухачі в останніх рядах втратили до лекції інтерес і перестали просити лектора говорити голосніше.
177. Французький психолог Гюстав Ле Бон вивів чотири компоненти хорошого виступу: повторення; ствердження; зараження емоціями; харизма оратора. Поясніть, як ви розумієте кожен із цих компонентів. Доповніть цей перелік 2-3 власними компонентами.
178. Прочитайте висловлювання. Поясніть, як ви їх розумієте. На яких якостях оратора зосереджена увага в кожному з них? Чи з усіма висловлюваннями ви згодні?
1. Той, хто хоче гарно говорити або писати, повинен обов’язково добре роздумувати й мати хороший смак… (І. Зульцер). 2. Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивістю мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко). 3. Оратор повинен вичерпати тему, а не терпіння слухачів (У. Черчілль). 4. Загальний тон промови слід обирати такий, який найбільшою мірою утримує увагу слухачів і який не тільки їх усолоджує, а й насолоджує без пересичення… Хто в змозі довго пити чи їсти тільки солодке? А помірного смаку їжа й пиття легко позбавляють нас від пересичення. Так у всіх випадках надмірна насолода межує з огидою (Цицерон). 5. Монети, які найбільше цінуються, – ті, які мають найбільшу вартість при найменшому об’ємі; так і сила промови полягає в умінні висловити багато чого кількома словами (Плумapx). 6. Якщо людина говорить справді те, що думає, то знайдуться слухачі, хоч би якими були перешкоди (Т. Карлейль). 7. Виразний погляд, доречно зроблений рух тіла варті іноді значно більше всіх промов (Г. Гайар). 8. Думки, які нам одразу не зрозумілі, тихо трансформуються в сни (В. Казанжанц).
179.1. Запишіть десять потенційних тем для обговорення. Розташуйте ці теми за трьома категоріями: предмети, що не становлять тему дебатів, бо стосовно них існує загальноприйнята думка; теми, стосовно яких ваші однокласники мають власну думку, але щодо цих тем можна сперечатися; теми, стосовно яких в учнів немає чіткої позиції.
II. Подискутуйте з однокласниками щодо однієї з тем у кожній категорії. Зверніть увагу, що не можна обстоювати аморальних позицій та не можна висувати неможливих для обговорення тем.
180.1. Ознайомтеся зі способами привернення й утримання уваги слухачів, запропонованими соціологом Іржі Томаном. Чи згодні ви з автором? Якими порадами ви можете доповнити прочитане?
1. Увагу слухачів можна привернути насамперед повідомленням про щось нове й цікаве. Усім людям властиві допитливість, цікавість, бажання дізнатися про щось нове. При цьому всі прагнуть дістати нові відомості якнайскоріше. Варто подавати інформацію, вести розповідь чи робити повідомлення цікаво й коротко.
2. Увагу слухачів можна привернути, розповідаючи їм щось незвичне, таке, що викликає подив. Люди люблять слухати про незвичайні пригоди, виняткових людей, нові досягнення науки й техніки, про цікаві випадки під час мандрівок і взагалі про все те, що є відмінним від повсякденного життя й побуту.
3. Крім того, увагу слухачів можна привернути розповіддю про нове, що стосується їхньої професії: садівникові – про особливий сорт яблуні, автомобілісту – про новий пристрій проти крадіжки автомобіля, молодій матері – про новий продукт харчування для дитини тощо.
4. Якщо ви, щоб привернути увагу слухачів, розповідаєте їм про відомих гравців, співаків, науковців, про якусь постанову чи, скажімо, про тільки-но прийняте і поки що нікому не відоме рішення адміністрації підприємства тощо, будьте обережним, щоб не поширити вісті типу “одна баба сказала” або відомості про інтимні справи.
5. Гарний стиль висловлювання також привертає увагу слухачів. Багато хто з оповідачів не усвідомлює, що абстрактно викладені думки сприймаються не з такою цікавістю, як конкретні факти або приклади. До того ж короткі речення набагато зрозуміліші, ніж довгі і складні, які, крім того, ще й мають багато іноземних слів.
6. Оскільки привертати увагу слухача краще із самого початку розповіді, то починати варто з цікавого порівняння або прикладу. Не затримуйте увагу слухачів довгими вступами – відразу ж переходьте до суті справи.
7. Велике значення має спосіб викладу. Зміни тону й сили голосу, темп мови, смислові паузи, виділення певних слів, жести – усе це, без сумніву, впливає на увагу слухачів.
8. Якщо свою розповідь ви супроводитимете якимись ілюстраціями – картинами, фотокартками чи покажете якийсь пристрій або виріб, якщо йдеться про технічні чи промислові досягнення, то тим самим привернете увагу присутніх більше, ніж якщо обмежитеся лише словесним описуванням.
II. Уявіть, що ви виголошуєте промову перед аудиторією. Стежачи за реакцією слухачів, ви помічаєте, що через деякий час після початку вашого виступу їх увага тимчасово згасає, вони втрачають інтерес до лекції – перешіптуються крутяться на своїх місцях, не дивляться на вас, позіхають, “клюють носом”. Запропонуйте різні варіанти відновлення контакту зі слухачами та активізації їхньої уваги,
181. Два чотири – всі разом. Прочитайте окремі фрази з виступів промовців. Оберіть ті з них, які не сприяють встановленню контакту між промовцем і слухачами. Обгрунтуйте свою думку.
1. Оце і все, що я вам хотів сказати. 2. А зараз я вам розповім про подію, свідком якої мені довелося бути. 3. Зараз я вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що… 4. Як сказав мені по секрету один товариш… 5. Так про що ми сьогодні говоритимемо? 6. З тим, що говорили ви, можна погодитися, але варто, мабуть, узяти до уваги й те, що… 7. Перепрошую, я зовсім не підготувався до виступу…
182.1. Прочитайте текст. Визначте його тип і стиль мовлення. Розкажіть, яку роль відіграють запитання під час виголошення промови.
ЗАПИТАННЯ ПІД ЧАС ВИСТУПУ
Запитання під час виступу – один з найдієвіших способів пожвавлення уваги слухачів. Промовець на хвилю зупиняється і звертається до слухачів із запитанням. І хоча відповіді на запитання він не чекає, слухачі переходять від пасивного слухання до активного обдумування поставленого запитання (особливо якщо після виголошення промовець якусь хвилю помовчить). Деякі пропагандисти й агітатори будують свою промову, чергуючи запитання й відповіді…
Одного разу я читав лекцію за програмою спеціального курсу про методику розумової праці. Після перерви в залі протягом тривалого часу стояв гамір. Слухачі ніяк не могли вгомонитися. Щоб привернути їхню увагу, я вдався до запитання: “Чи знаєте ви, чому за Наполеоном закріпилася слава людини, що має виняткову пам’ять?”. У залі запала тиша, всі з інтересом чекали на відповідь. Після короткої паузи я розповів їм, що Наполеон свого часу працював з опитувальними анкетами, які мали заповнювати командири фортець, полків та інших військових формувань. Перш ніж відвідати якусь фортецю. Наполеон ретельно вивчав усі дані про неї: кількість гармат, боєзапасів, імена уславлених солдатів, битви, у яких вони брали участь тощо. Після цього він знав про фортецю більше, ніж її командир. Солдатів вражало й тішило, коли Наполеон не тільки називав їх поіменно, але й згадував, у яких битвах вони уславилися.
Запитання захопило й угамувало слухачів. Цей приклад з історії був пов’язаний з темою лекції, доводив важливість ведення особистої документації і був викладений на основі відомих історичних фактів (І. Томан).
II. Складіть і запишіть два запитання за змістом прочитаного.
183.1. Прочитайте текст. Визначте його тему та мікротеми. Як у Стародавній
Греції підчас судових засідань домагалися дотримання регламенту виступів?
УПРАВЛІННЯ АУДИТОРІЄЮ
Увага аудиторії значно знижується при невиправданому затягуванні промови. У Стародавній Греції обов’язковим атрибутом у будь-якому судовому засіданні був водяний годинник. З останньою краплею води в годиннику закінчувався виступ оратора, винятку не було ні для кого. Ця крапля води, що тяжіє над кожним промовцем, охолоджувала будь-які пориви до слововиливу, дисциплінувала оратора.
Про зосередженість уваги аудиторії свідчать тиша в залі, спокійні пози й уважні погляди слухачів, спрямовані на оратора. Варто йому змінити положення за трибуною, і слухачі одразу зреагують, повернувши голову чи змінивши позу. У їхніх очах зацікавленість і захоплення. Вони відгукуються на виступ виразом обличчя, співчутливим чи погоджувальним кивком голови, посмішкою. Але ось оратор помічає, що двоє або троє слухачів неуважні, дивляться в різні боки, шепочуться, хоча інші слухають із цікавістю. Спробуйте на деякий час зосередити на них свій погляд, як правило, це допомагає.
Оратори використовують різноманітні прийоми, щоб повернути увагу чи посилити невимушену увагу слухачів, розрядити напружену ситуацію. Наведемо деякі з цих прийомів.
Голосові прийоми. Для того щоб активізувати увагу чи зосередити її на тому чи іншому положенні виступу, достатньо буває підвищити гучність звучання чи підвищити тон голосу. При цьому слід дотримуватися міри і не зірватися на крик. Інколи використовується обернений прийом: зниження гучності до шепоту, а також зниження тональності голосу.
Пауза. Розрахована і вміло витримана пауза в середині промови може також здійснити “гіпнотизуючий вплив”, зосереджуючи увагу аудиторії на потрібному місці промови.
Несподіване переривання думки. Увага слухачів отримує поштовх, коли оратор несподівано перериває думку, і новий поштовх, коли говорячи про інше, вертається до недосказаного раніше.
Засоби наочності (ілюстрації, діаграми, реальні речі та ін.) допомагають переключити і повернути увагу аудиторії, оскільки зміна слухового сприйняття на зорове обов’язково збуджує невимушену увагу.
Гумор у публічній промові – один з найкращих засобів розрядки… Гарний оратор – людина, як правило, дотепна – володіє здатністю не тільки сприймати і знаходити смішне в оточенні та поведінці людей, а й “створювати” комічне. Використовуючи в промові смішне, слід, однак, дотримуватися міри. Зловживання жартами, звернення до застарілих дотепів може викликати лише роздратування аудиторії (За В. Стец).
II. Розкажіть, чи можна під час виступу визначити рівень інтересу аудиторії до того, про що говорить оратор. Як саме? На основі власного досвіду назвіть причини пониження стійкості уваги аудиторії до виступаючого, втрати інтересу до промови.
III. Складіть план статті у вигляді питальних речень.
184. Мікрофон. Чи вважаєте ви себе цікавим співрозмовником, яскравою особистістю? З якою людиною вам цікаво спілкуватися? Чому?
1. Доповідач повинен спостерігати за реакцією аудиторії, щоб у разі зниження зацікавленості оперативно вжити заходів – навести цікаву аналогію, використати жарт чи просто змінити темп мовлення або силу голосу.
2. Жести й манери повинні бути як мимовільний наслідок сердечних рухів, а не навпаки… (Ф. Вейсс).
