Розділові знаки при звертаннях
Тема 7. Особливості української пунктуації у ділових паперах
План:
1. Розділові знаки при звертаннях.
2. Розділові знаки при відокремлених та уточнювальних членах речення.
3. Однорідні члени речення та розділові знаки при них. Складне речення.
4. Розділові знаки у складних реченнях.
5. Розділові знаки при прямій мові. Діалог. Оформлення списків літератури.
1. Розділові знаки при звертаннях
Звертання, вставні і вставлені компоненти ускладнюють речення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об’єктивної
Ускладнювальні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити ставлення до неї.
Звертання – це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване
Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або у формі, що збігається з формою називного відмінка: Київ мій, ти у серці завжди (Сос.).
Звертання може бути виражене також прикметником, дієприкметником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, зараз ти не в полі, любий, А десь у теплому гостиннім домі (Ткач.); Другий, вперед!
Звертання можуть уживатися без пояснювальних слів або з ними. Тобто бути непоширеними або поширеними: Всю кров тобі, Вітчизно, завжди готові ми віддати (Сос.); Моя Вітчизно дорога, Яка в тобі горить снага! (Мал.).
Здебільшого звертання ускладнюють спонукальні й питальні речення. Вони можуть вживатися на початку, в середині й у кінці речень.
1. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам (Л. Укр.).
2. Якщо звертання стоїть в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього – той знак, якого потребує інтонація речення в цілому: Вставай же, сонце! Слався, дух творчості людської! (Баж.); Де зараз ви, кати мого народу? (Сим.).
3. Якщо звертання вжито в середині речення, то воно виділяється комами з обох боків: як ти любиш, серце моє рвійне, Почуттями тільки і живеш. То радієш ти, а то спокійне, То печаль в тобі без краю й меж (Ткач.).
4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину. Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну!… (Сос.).
5. Вигуки о, ой від звертання комами не відділяються: О дні зими, Зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (Ткач.).
6. Якщо звертання повторюються або вони однорідні, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Дніпро, Дніпро! Ти покохав, Як матір, Україну, Ти рідним братом її став і братом доз загину (Олесь); Мій коханий! Птах мій сонцекрилий!.. Чом так мало бачимось цю зиму? (Ткач.).
