Саморегулювання – наявність в економічній системі елементів, властивостей, ознак, що дають змогу автоматично встановлювати і підтримувати її функціонування та розвиток. Такими елементами, ознаками тощо в економічній системі капіталізму на нижчій стадії її еволюції були вільна конкуренція, вільне ціноутворення, стихійне переливання капіталу між галузями і всередині галузей, циклічні коливання та ін. Водночас такий механізм навіть на цій стадії доповнювався елементами свідомого і цілеспрямованого втручання держави в економіку, внаслідок
чого послаблювався руйнівний характер саморегулятивної економічної системи. В останній третині XIX ст. виник ще один якісно новий елемент господарського механізму – корпоративна, передусім монополістична, планомірність, яка на початку XX ст. інтенсивно доповнювалася і поєднувалася з широкомасштабним одержавленням капіталістичної економіки, однією з форм якого стало державне регулювання (див. Господарський механізм). Проте С. за цих умов здійснюється завдяки механізму діалектичного заперечення вищими ланками господарського механізму нижчих, їх відносній самостійності, створенню ринкового середовища державою (шляхом антимонопольного регулювання, державної підтримки малого підприємництва та ін.).
