Школи стратегічного управління банком – основні напрями у сфері обгрунтування теорії і практики стратегічного менеджменту. До таких шкіл належать: 1. Пропонування – автори якої намагаються показати напрями розробки стратегії банку, серед яких, своєю чергою, розрізняють: а) школу дизайну (її досягненнями є обгрунтування понять “стратегія”, “конкурентні переваги”, “компетенція” та ін.); б) школу планування, автори якої зорієнтовані на розробку стратегії як нормального процесу (результатами їхніх досліджень є формалізація
цілей стратегічного менеджменту банку, бюджетування та ін.); в) школа позиціювання, її автори досліджують стратегію як аналітичний процес (досягненнями є обгрунтування стратегії Портера, конкурентних сил Портера та ключових позицій). 2, Описування реальних процесів розробки стратегії, в межах якої виокремлюють: а) школу підприємництва (її автори вважають обгрунтування такої стратегії справою власника або керівника банку, а її результатами є формування поняття бачення як мисленного уявлення керівників даної установи про стратегію; б) школу пізнання, представники якої розглядають стратегію як перспективу, що розкриває
способи отримання інформації з навколишнього середовища; в) школу навчання, автори якої стверджують, що розробка стратегії є процесом, що розвивається і, своєю чергою, залежить від навчання (передусім колективного) і здібностей, а його результатом є обгрунтування стрижневих концепцій; г) школу влади, прихильники якої вважають розробку стратегії процесом переговорів; д) школу культури, автори якої обгрунтували поняття “стратегічні ресурси”, а головним чинником забезпечення переваг за наявності таких ресурсів вважали неможливість їх імітації і головною перешкодою – культуру; е) школу зовнішнього середовища, прихильники якої розглядають формування стратегії як процес відображення подій, що відбуваються у такому середовищі; ж) школу трансформації, представлену школою конфігурації, автори якої характеризують розробку стратегії як процес трансформації (шість стратегій трансформації).
