Швидкість обігу грошей – частота переходу грошової одиниці від одного об’єкта товарно-грошових відносин до іншого у процесі виконання грошима функцій засобу обігу і засобу платежу. Ш. о. г. визначається кількістю переходів грошової одиниці між населенням і касами підприємств і компаній, установ і організацій; між касами підприємств і компаній, установ і організацій (суб’єктами підприємницької діяльності); з одних рук до інших усередині окремих верств і соціальних груп і між самими верствами та групами. Статистично цей показник вимірюють
кількістю обертів грошової одиниці або тривалістю одного оберту. Кількість обертів грошової одиниці визначають як відношення загального обсягу грошового обігу до середнього залишку грошей в обігу. У практиці розвинених країн використовують два показники Ш. о. г.; 1) показник обертання грошей (готівкових і безготівкових) у кругообігу доходів, який визначають як відношення ВНП або національного доходу до середнього значення грошової маси (як правило, з грошовим агрегатом М, – готівкою і записаними на поточний рахунок грошима) за певний період; 2) показник обігу грошей у платіжному обороті, який визначають як
частку від ділення суми переказаних коштів за банківськими поточними рахунками на середню суму грошової маси. Цей показник є менш досконалим. Із збільшенням Ш. о. г. зменшується їхня маса (за відносної сталості товарообігу), тому із збільшенням обсягів товарообігу цей фактор відіграє позитивну роль, компенсуючи зростання їхньої маси. Однак різке скорочення грошової маси уможливлює виникнення й поглиблення платіжної кризи, тому різких перепадів у пропозиції грошей слід уникати.
