Синергії закон

Синергії закон – загальний закон розвитку будь-якої організованої системи, в т. ч. економічної, її окремих метасистем, підсистем та елементів, який виражає внутрішньо необхідні, сталі та суттєві зв’язки між менш складними компонентами цих структурних ланок у процесі їх взаємодії, внаслідок чого за наявності між ними оптимальних зв’язків і співвідношень формуються нові факторні джерела розвитку і виникає синергічний ефект. Найпростішою “клітинкою” економічної системи є компонент, тобто часткова причина, сила сприяння. Так,

окремими компонентами робочої сили людини-працівника (як елемента підсистеми продуктивних сил) є стан її здоров’я, загальноосвітній і кваліфікаційний рівень тощо. Наслідком їх взаємодії є синергічний ефект (нове джерело розвитку, а отже, нова продуктивна сила). Такий ефект можна визначити у тому разі, коли до участі у процесі виробництва допустити робітника, який, наприклад, має освіту, але не має кваліфікації. Синергічний ефект у межах продуктивних сил (як підсистеми) виникає в процесі діалектичної взаємодії таких елементів цієї підсистеми (крім людини), як засоби праці, предмети праці, форми і методи організації виробництва
(наприклад, системи Тейлора, Мейо, участі в прибутках тощо), наука (запровадження результатів наукових досліджень), інформація та використовувані сили природи. Водночас такий підсистемний ефект базується на синергічному ефекті компонентів кожного з елементів підсистеми. Окремими елементами відносин економічної власності (як підсистеми) є відносини власності у кожній зі сфер суспільного відтворення; власність на різні об’єкти (засоби праці, цінні папери, об’єкти інтелектуальної власності тощо). Найбільший синергічний ефект виникає тоді, коли відносини економічної власності у кожній зі сфер у безпосередньому виробництві, обміні, розподілі і споживанні оптимально між собою співвідносяться, взаємно узгоджуються. Так, тривалість робочого дня, інтенсивність і продуктивність праці та інші компоненти економічної власності в цій сфері (а отже, відносин економічної власності безпосереднього виробництва) повинні оптимально співвідноситися з розмірами заробітної плати, податків на заробітну плату тощо (тобто з відносинами економічної власності у сфері розподілу), внаслідок чого у межах цієї підсистеми виникає найбільший синергічний ефект, а тому діє С. з. Якщо синергічний ефект від взаємодії цих елементів і відповідних компонентів не виникає, це свідчить про дезорганізованість підсистеми та її елементів. Синергічний ефект окремих метасистем (суспільного способу виробництва, технологічного способу виробництва, економічних відносин) формується внаслідок взаємодії певних підсистем, їх елементів і відповідних компонентів. Так, синергічний ефект суспільного способу виробництва виникає внаслідок відповідності відносин економічної власності рівню, характеру і структурі продуктивних сил, а отже, дії закону адекватності виробничих відносин і продуктивних сил на етапах єдності, відмінності та власне суперечності; закону єдності праці і власності. Основною складовою цього ефекту є відповідність відносин економічної власності потребам, інтересам і цілям людини (людини-працівника і людини-власника). Найвищий синергічний ефект на рівні економічної системи виникає за наявності досконалого господарського механізму, тобто системи управління народним господарством (див. Господарський механізм)] на мікрорівні – за наявності досконалої системи менеджменту. Закон синергії також діє у процесі раціональної взаємодії факторів економічного зростання. Важливою умовою дії С. з. є дотримання основних принципів організації та самоорганізації (див. Принципи організації).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Синергії закон - Економічний словник