Система пенсійного забезпечення

Система пенсійного забезпечення – основні різновиди пенсійного забезпечення працівників компаніями, фірмами, підприємствами та державою. Розрізняють такі С. п. з.: 1) систему встановленого доходу і систему встановленого вкладу. За першої системи в США передбачається виплата працівникам або певної суми пенсій щомісячно, або певного відсотка від їх останньої заробітної плати. Розміри таких виплат (в обох випадках) відомі заздалегідь і зменшуються внаслідок інфляції. Згідно із законом про пенсійне забезпечення від 1974, якщо працівник залишає компанію до настання пенсійного віку, він має право на отримання пенсії за наявності певного стажу роботи в цій компанії. Такі виплати мають назву “вестинг”. За другої системи компанія зобов’язується щомісячно або щорічно робити відповідні відрахування до пенсійного фонду. Ці відрахування інвестуються, і при виході на пенсію працівник має право на отримання накопиченої значно більшої суми. У процесі нагромадження та інвестування засоби пенсійного фонду не оподатковуються, але підлягають оподаткуванню в момент звільнення працівника та отримання ним пенсії. Загалом у розвинених країнах сформувалась трирівнева С. п. з., яка з 2004 почала впроваджуватись і в Україні (див. Пенсія). У більшості постсоціалістичних країн С. п. з. є недосконалою, причому її якість за період перебудови погіршилась. Так, середньомісячна пенсія в Росії 1995 становила 51% середньомісячної зарплати, а 2003 – 30%; в Угорщині – відповідно 41 і 37%, у Польщі – 52 і 46%, Румунії – 42 і 29%, Словенії – 48 і 41%, Чехії – 45 і 41%; у Литві 2000 – 33% і 2003 – 29%. Певне зростання цього показника спостерігається в Болгарії.


Система пенсійного забезпечення - Економічний словник