Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн)
Політологічний словник
Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн) – міжнародна організація, що об’єднує соціал-демократичні партії понад 50 країн світу. В С. І. також входять націоналістичні та ліберальні партії з країн Латинської Америки. Загалом за партії, які входять до С. І., голосують більш як 100 млн. чоловік, а їх склад перевищує 16 млн. членів.
Керівним органом С. І. є конгрес, який проводиться раз на три роки. На конгресі обирається голова С. І., його заступники та генеральний секретар. У період між конгресами вищою інстанцією С.
Перша програмна декларація С. І. була прийнята на його установчому конгресі у Франкфурті-на-Майні (1951), розширена в Осло (1962) декларацією “Світ сьогодні – соціалістична перспектива”. Ці документи містять відбиток часів “холодної війни”. В середині 70-х років XX ст. керівництво С. І. визнало невідповідність цих установок новій ситуації в світі, оголосило про початок розробки нової “Декларації принципів”. Остаточний варіант нової програми був схвалений XVIII Стокгольмським конгресом (1989).
З середини 70-х років С. І. значно активізував свою міжнародну діяльність. У резолюціях XIII – XVII конгресів
І сьогодні Соціалістичний Інтернаціонал виявляє велику зацікавленість у розв’язанні проблеми нового міжнародного економічного порядку. С. І. пропонує заходи, які допоможуть об’єднати як інтереси країн, що розвиваються, так і потреби західноєвропейських держав. У 70-х роках С. І. відмовився від заборони своїм членам співпрацювати з комуністами своїх країн. У 1979, 1982,1985,1987 р. його члени відвідали Москву і зустрічалися з керівництвом КПРС та членами радянського уряду. Тривалий час, до самої своєї смерті, головою С. І. був В. Брант, який у 1981, 1985, 1988 р. з офіційними візитами приїздив до Москви.
Членом С. І. є Соціалістична партія України, що її очолює О. Мороз.
Фостер У. История трех Интернационалов. – М., 1959, Международное рабочее движение. Вопросы теории и истории: В 7 т. – М” 1978.
Р. Марутян
