СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ – процеси в соціальній системі (суспільстві, групі), що забезпечують її стійкість та можливість управління функціонуванням її елементів (людьми, ін-тами тощо); механізм оцінки і санкціонування діяльності елементів соціальних систем та підсистем з т. з сусп. інтересів та домінуючих норм; спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів за допомогою нормативного (у т. ч. правового) її регулювання.
Головним засобом соціального
Проте С. к. передбачає регулювання поведінки не тільки девіантів, а всіх членів суспільства. Тому він передбачає як формальні, так і неформальні санкції. Формальні санкції накладаються відповідно до попередньо передбачених
З-поміж форм С. к. виділяють позитивні, що призначені стимулювати чи схвалювати відхилення від норми, та негативні, що стримують небажані відхилення.
За будь-яких умов С. к. є механізмом і засобом соціалізації індивіда через підпорядкування особистої поведінки, ціннісної орієнтації, очікувань під соціально сталі стандарти, а також відтворення домінуючої системи сусп. відносин і соціальних структур.
С. к., його спрямування, засоби і форми завжди істор. зумовлені і відповідають певним сусп, інтересам. Головною ознакою С. к. є намагання перетворити формальні його механізми на неформальні і перевести сусп. санкції на рівень самоконтролю. Залежно від міри реалізації даної ознаки С. к. може як підсилювати, так і нівелювати сусп. відхилення. Проте в будь-яких випадках він спрямований на підтримку рівноваги в соціальній структурі.
С. к. характеризується упорядкованістю, формалізованістю та категоричністю вимог суспільства до індивіда і грунтується на санкціонованих соціальних нормах.
