Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – вид соціального наук, пізнання, що визначається притаманною соціології специфікою методології та методів одержання нового знання. С. д. забезпечує різні рівні наук. узаг. – від пояснення заг. соціальних закономірностей до опису емпіричних залежностей в обмеженому проміжку часу. Залежно від мети, що обумовлює рівень узаг., методол. роль у С. д. можуть виконувати заг. та спеціальні соціол. теорії, міждисциплінарні та заг. наукові висновки. Комплексність, багатоплановість,
аналіз соціального об’єкта в усій його сукупності зв’язків та відношень відрізняє С. д. від інших соціальних досліджень. Тому С. д. часто має вигляд одночасно і соціально-екон., і соціально-демогр., і соціально – психол. пошуку, тобто предметно начебто диференційованого, але моногр. за об’єктом. Вимога комплексності диктує соціологам необхідність вести дослідження по всьому фронту наук, пошуку, мати повні дані про завдання, характер і методи одержання знання в суміжних галузях, використовувати їх результати.
У С. д. обов’язковою є також вимога виявлення міри взаємовпливу всіх соціальних чинників,
котрі обумовлюють досліджуваний процес і дія яких виявляється в ньому. Звідси випливає необхідність використання теорет. положень і сукупності методів інших сусп. наук, їх евристичних можливостей у даному дослідженні. Таким чином, С. д. стає комплексним не тільки за предметом, а і за методами дослідження. Його характерною ознакою є також те, що вивчення соціальних процесів здійснюється шляхом аналізу діяльності людини (або її результату) через виявлення її соціальних потреб, інтересів, мотивів поведінки ти ціннісних орієнтацій. Тому за своєю гносеол. структурою С. д. є особливим видом суб’єкт – об’єктного відношення, в якому джерелом первинної інформації зажди виступає людини або опредметнені в документах факти її свідомості і поведінки (невербальної чи вербальної). Звідси випливають особливі вимоги до методів (інструментарію) дослідження, які запобігали б невизначеності первинної соціол. інформації, тобто взаємному впливу суб’єкта і об’єкта (фактично пізнаючого і пізнаваного суб’єктів), її також особливі вимоги до постановки і 1перевірку гіпотез, недопущення помилок кількісного аналізу і т. д., що обумовлює розробку і використання в С. д. спеціальних методик і техн. засобів забезпечення надійності даних. З гносеол. т. з. С. д. за об’єктом і процедурою є емпіричним, проте за рівнем узаг. воно може бути і емпіричним, і теорет. Звичайний підсумок С. д. – це емпірична теорія, тобто теорет. осмислення емпіричних фактів. Якщо розглядати його з позицій дихотомічної типології наук, досліджень як фундаментальні чи прикладні, то, як правило, воно відповідає критеріям прикладного. Але “прикладне” не тотожне “емпіричному”. Вони розрізняються за основами класифікації. В одному випадку приховується характер отримуваного знання, у другому його цільова спрямованість.
Фундаментальним С. д. є тоді, коли робляться висновки щодо універсальних соціальних зв’язків та відношень незалежно від емпіричного “поля” дослідження. С. д. кваліфікується як прикладне, коли воно забезпечує результати, придатні для безпосереднього практ. використання. Ці дослідження часто проводяться не з наук, метою, а в міру практ. потреби, і результати їх за формою і змістом мають відповідати вимогам замовника. У фундаментальних дослідженнях ведеться пошук нових закономірностей, внутрішніх каузальних зв’язків, тому вони інколи ще наз. пошуковими. Ці дослідження орієнтовані на прогнозування розвитку дійсності, і їх результати мають звичайно характер абстрактно-теорет. побудов і висновків, що фіксують ті чи інші тенденції, закономірності.
С. д. широко застосовуються в управлінській практиці як дійовий засіб прогнозування соціальних тенденцій, стану масової свідомості та громадських настроїв Вони відіграють важливу роль у демокр. суспільствах як інструмент вивчення електоральної поведінки і формування соціальних орієнтацій. В Україні С. д. проводяться з поч. 60-х рр., але значного поширення набули тільки нині. Крім наук.-досліди, ін-тів та вузів ці дослідження стали проводити держ. та комерційні організації, політ, партії та об’єднання, приватні дослідники. Соціологи об’єднані в Соціол. асоціацію України, яка налічує кілька сотень науковців і має 11 регіональних відділень. За матеріалами С. д. видаються часописи, кілька зб., монографії.
