СОЦІОЛОГІЯ РЕЛЕГІЇ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ РЕЛЕГІЇ – одна з багатьох соціол. наук, що займається вивченням реліг. феномена у різних його соціальних аспектах. Не лише соціологи, а й історики, філологи, психологи, усі вчені, які мають справу з людиною та її культурою, так чи інакше у своїх дослідженнях торкаються проблем релігії. С. р. – одна з галузевих соціол. дисциплін, що послуговується соціол. поняттями та метода ми для аналізу окремих соціальних феноменів, зокрема релігії.

Соціолог має справу з релігією як соціальним

феноменом, тобто він вивчає релігію, доступну для спостереження, ін. емпіричних методів дослідження соціальної поведінки людини (індивідів та груп): як утворюються і функціонують реліг. ін-ти та групи, завдяки чому вони зберігаються чи перестають існувати, які відносини між реліг. групами, чому між ними виникають конфлікти, що є основою ритуальних дій тощо. Для соціолога реліг. вірування цікаві і важливі не самі по собі. На відміну від філософа, напр., для нього суттєве значення має питання не про те, істинні вони чи хибні, а про те, як ці вірування поряд з реліг. організаціями впливають на поведінку людини.

Проблема

полягає в тому, щоб виявити мотивацію людських реліг. дій. За цих умов не обов’язково вірування впливають на даний тип поведінки: індивід може стати членом реліг. групи і не знаючи тих вірувань, яких вона дотримується. Реліг. ін-ти, установи, організації можуть впливати на поведінку й поза віруваннями, навіть йти врозріз з ними, стимулюючи за тих чи інших обставин дії, що суперечать офіційному вченню. Але це зовсім не усуває того факту, що реліг. дія – це дія осмислена, тобто її основою є певні соціальні регулятори – норми, цінності, вірування, сподівання і переваги, що надаються віруючими індивідами чи групами. З цього можна зробити висновок, що релігія як предмет соціол. аналізу – це сукупність структур, процесів, пов’язаних з функціонуванням суспільства на різних рівнях, система регуляторів соціальних зв’язків, зразків поведінки, система структур і відносин з приводу реліг. феномена, саме на ньому “зав’язаних”. Тому одна з головних проблем соціології релігії – проблема визначення того, що стосується поняття “релігія”.

С. р. починає формуватися як наук, дисципліна приблизно з сер. минулого століття. Своїм виникненням вона багато чим зобов’язана тим процесам у європейському суспільстві, початок яких поклала епоха Просвітництва і антифеодальних бурж. революцій. Одним з найважливіших джерел соціології релігії була соціально-філос. критика феодальних сусп. відносин і церкви як соціального ін-ту, особливо з боку франц. енциклопедистів XVIII ст. (К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро). Ця критика сприяла пробудженню зацікавленості до питань про соціальну зумовленість релігії та її роль у житті суспільства. Релігія виділяється з сукупності сусп. ін-тів як феномен особливого виду, щодо якого інші сусп. реалії розглядаються як мирські, секулярні.

Одним з перших мислителів нового часу, який обгрунтував можливість розглядати релігію з позицій наук, мислення, зважаючи тільки на суть справи та логіку, не посилаючись на теологію, був І. Кант (1724 – 1804): розум володіє сильнішими аргументами, ніж ті, що має у розпорядженні церк. доктрина і святе письмо.

Одна з особливостей соціального розвитку зх. суспільства полягала у зростаючій складності і диференціації сусп. ін-тів. У зв’язку з цим виникало питання про роль релігії у низці таких чинників, як економіка, сім’я, освіта, політика тощо, про взаємозв’язки з ними релігії і про єдність суспільства, яке розвивається шляхом зростаючої складності та диференціації. Особливої гостроти набуло питання про ставлення реліг. ідеології, тобто теології, до науки, в якій просвітники вбачали рушійну силу розвитку суспільства.

У XIX ст. соціальна думка представлена такими іменами, як Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер, але з найпершими кроками в цьому напрямі пов’язане насамперед ім’я франц. філософа, вченого О. Конта. Праці їх стали у повному розумінні слова теорет. засадами у царині соціології релігії. Подальший розвиток С. р. пішов шляхом намічених її родоначальниками підходів: релігія і стабільність суспільства, релігія і соціальні зміни. Суттєвим доповненням до них були праці Б. Малиновського (1884 – 1942) з питань релігії і подолання криз.

(1 votes, average: 5.00 out of 5)

СОЦІОЛОГІЯ РЕЛЕГІЇ - Довідник з соціології

Related posts: