СОФІЯ

Культурологічний словник

СОФІЯ (з грец. знання, мудрість) – поняття-символ, міфологема в античній (Платон, Плотин) і середньовічній (Г. Су – зо, Я. Бьоме) філософії. У вітчизняній релігійно-філософській і богословській думці насамперед асіціювалася з біблійною “Премудрістю Божою” (Іларіон, Лука Жидята, Клим Смолятич, Іван Вишенський, Григорій Сковорода, Памфил Юркевич, о. Сергій Булгаков). С. знайшла відображення у богослужінні, храмовій архітектурі, іконопису. Її іпостасна природа зумовила розуміння С. як богині. Вона являє собою

ідею вічної жіночності, яку греки пошановували в образах Афродіти, Деметри, а східні релігії обожнювали як Ізиду, Кібелу, Іштар. У слов’янській міфології вона відобразилася в культах Лади і Мокоші. Саме ця богиня давала назву першим християнським храмам в Україні-Русі. Оранта Софійського собору являє собою, за словами П. Флоренського, “нематеріальну сутність дому Софії Премудрості Божої”, а не Богоматір, як вважають деякі дослідники, не помічаючи відсутність Немовляти, підняті руки, специфічну поставу тіла. Софію також дуже часто зображували на іконах св. С. як жіноче божество з піднятими крилами за спиною, що символізувало її єдність з божественним світом.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


СОФІЯ - Культурологічний словник