СОНЯЧНА ВОСКОТОПКА
СОНЯЧНА ВОСКОТОПКА – призначена для витоплювання воску з воскосировини за допомогою сонячних променів. Перевага С. в. – при мінімальних витратах праці пасічник одержує віск високої якості.
С. в. складається з дерев’яного ящика зі скляною кришкою-рамою, листа й корита. Установка листа під кутом 40° забезпечує рівномірне стікання розплавленого воску в корито. До складу стандартних арматур входять лоток для сировини, що переробляється, і посуд, призначений для збирання витопленого воску.
На С. в. за день можна витопити до 4 кг воску
С. в. найчастіше робиться з білої жерсті й алюмінію. Висота передньої стінки 80 мм, задньої 380 мм,
С. в. можна робити з дерева. Лист виконують із вузьких, щільно підігнаних сухих дощечок, широкі дощечки не підходять, тому що під дією високої температури вони жолобитимуться. Дерев’яне коритце роблять із фанери або з цілого шматка дерева, у якому видовбують поглиблення. Лист можна зробити з фанери, скла, шиферу й інших матеріалів, наявних на пасіці.
На нижньому краї лотка можна встановити дірчасту або гребінчасту перегородку, яка вільно пропускатиме витоплюваний віск і затримуватиме витопки від стікання в коритце. Отвір у листі можна закрити пучком соломи: віск додатково профільтровуватиметься, очищаючись від механічних домішок.
Металевий або скляний лоток установлюють у С. в. з ухилом 8:100, що, при довжині листа 100 см, підніме його задній край у порівнянні з переднім на 8 см. При крутішому положенні листа в коритце стікатиме не тільки віск, але й витопки. При більш пологому положенні віск стікатиме повільніше, затримуючись у витопках.
Для дерев’яного листа ухил повинен бути крутіший удвічі. На лоток іноді кладуть дерев’яну раму з металевою сіткою, на яку поміщають сушу.
Стінки С. в. найкраще зробити подвійними, як у вулику, із засипанням міжстінного простору утеплювальним матеріалом (клоччям, мохами, ватою тощо). Стінки роблять із тесу завтовшки 25-30 мм, дошки повинні прилягати щільно, без щілин.
У кришці відстань між стеклами має бути 5-12 мм. Стекла кришки з обох боків ретельно промащують замазкою, щоб між ними не просочувалися пари й пил, які, осідаючи на стеклах, заважатимуть проходженню сонячних променів. Скляна рама повинна щільно прилягати до стінок корпуса, тому крайки стінок оббивають сукном, повстю або іншим м’яким матеріалом.
Найпродуктивніша робота С. в., коли сонячні промені потрапляють на її скло перпендикулярно до поверхні. Із цією метою на дні прибивають дерев’яну бабишку завбільшки 100 х 100 мм і заввишки 70 мм. У її центрі з боку дна просвердлюють отвір діаметром 10-15 мм, що відповідає діаметру залізного стрижня, який вбивається в стовп. На цьому стрижні встановлюють С. в., і її можна розвертати навколо осі, по ходу сонця.
Скляна рама повинна мати крутий ухил, щоб сонячні промені падали на скло перпендикулярно. Пологі або з малим ухилом рами відбивають сонячні промені, що викликає низьку продуктивність С. в. Стекла необхідно вибирати без будь-яких дефектів, міхурів, тріщин. Для захисту від атмосферних опадів С. в. постачають дерев’яним дахом. Доцільніше її зробити знімним, з бортами, і надягати подібно до кришки вулика. С. в. фарбують у чорний колір, для кращого поглинання нею сонячних променів. Установлювати її найкраще на пригріві з підвітряного боку якої-небудь будівлі.
Самостійне-будування такої типової С. в. вимагає великого вміння, тому що в ній є багато скошених поверхонь. Набагато простіша у виготовленні С. в. конструкції Ніїпа. Корпус ЇЇ являє собою прямокутний ящик, з якого попереду внизу вирізаний один кут. Знизу виступу до дна цвяхами прибивається дерев’яна бабишка з отвором у середині, щоб можна було встановити С. в. на стовпі. Розмірів бабишки необхідно чітко дотримуватися, тому що від них залежить ухил воскотопки. На краях скляної рами зручно набити бруски, що дозволить закривати її, як вулик. Корпус повинен бути без щілин. Така проста у виготовленні С. в. вимагає на 13,5 % пиломатеріалів менше, ніж типова.
С. в. дозволяє одержати на пасіці віск найвищої якості.
