Споживання теорії та концепції – сукупність різних поглядів, ідей і тверджень щодо використання доходів домогосподарств на споживання і заощадження, ролі споживання і економічних кризах, джерелах первісного нагромадження капіталу. Проблемі споживання і передусім поділу сімейних доходів на споживання і заощадження відводилась незначна роль у працях економістів XVI-XIX ст., оскільки переважна більшість населення проживала на межі фізичного виживання і тому не могла заощаджувати. Вперше ця проблема частково досліджується в Економічній
таблиці Ф. Кене, відтак – у схемах розширеного відтворення К. Маркса. Водночас Н. Сеніор стверджував, що капітал виникає внаслідок економії майбутніх капіталістів на споживанні (концепція ощадливості); С. де Сісмонді намагався довести, що причинами економічних криз є недоспоживання трудящих мас, невідповідність між виробництвом і споживанням. Цю концепцію підтримував Дж. Гобсон і В. Фостер, підкреслюючи водночас привласнення надмірно великої частини доходів багатими і заощадливими людьми. Значно актуальнішою ця проблема стає у XX ст. Так, Дж. Кейнс обгрунтував основний психологічний закон, згідно з яким, як правило,
схильні збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але не настільки, наскільки зростає дохід (див. Закон Кейнса). Крім того, він аргументував положення про зменшення середньої схильності до споживання зі зростанням доходу; про значний вплив на споживання рівня доходу. На відміну від нього, С. Кузнець дійшов висновку про відсутність закономірного зв’язку між зменшенням середньої схильності до споживання і зростанням доходу у довготерміновому періоді і існування стабільного відношення цих складових упродовж десятиліть. І. Фішер доводив, що споживання залежить не лише від поточного доходу, а й від доходу, очікуваного впродовж всього життя; водночас обсяг споживання залежить від поточного доходу тих категорій споживачів, які не можуть отримати позику. Більш досконалою є концепція споживання у моделі життєвого циклу, запропонованій Ф. Модільяні, в якій він досліджував вплив коливань рівня доходу на його перерозподіл на споживання і заощадження із сприятливих періодів на несприятливі з метою стабільного споживання упродовж всього життя. Зокрема, він доводив існування низької спадної схильності до споживання частини домогосподарств у короткотерміновому періоді внаслідок відсутності строго пропорційної залежності між обсягом багатства окремої людини і її річним доходом, з одного боку, і постійної середньої схильності до споживання у довготерміновому періоді за постійної пропорції між обсягом багатства і доходом, – з іншого. Крім того, він стверджував, що із зростанням доходів заощадження зростають швидше, ніж споживання, а із зменшенням доходів за умов попереднього тривалого звичайного для людей рівня споживання заощадження зменшуються ще швидше. Водночас люди похилого віку не витрачають свої заощадження так швидко, як це передбачає модель життєвого циклу щодо інших категорій людей з їх прагненням до стабільного споживання упродовж всього життя, оскільки у них виникає бажання передати частину багатства у спадок та з інших причин. В концепції постійного доходу М. Фрідмен стверджував, що рівень доходів суб’єктів господарювання змінюється під впливом випадкових тимчасових і постійних довготривалих факторів. Споживання, на його думку, залежить передусім від постійного (середнього) доходу, причому ця залежність має прямо пропорційний характер; а середня схильність до споживання – від відношення постійного доходу до поточного. Крім того, спостерігається тенденція до витрачання споживачами свого постійного доходу, з одного боку, і до заощадження більшої частки тимчасового доходу, – з іншого, внаслідок чого упродовж короткотермінового привласнення значних тимчасових доходів та їх коливань спостерігається низька середня схильність до споживання, а упродовж довготермінового періоду (десять і більше років) привласнення постійних доходів та їх змін спостерігається стала середня схильність до споживання. Водночас важливим недоліком цих досліджень є абстрагування від типу економічних моделей розвитку суспільства та соціальної політики, оскільки їх досконаліші форми значно посилюють впевненість людей у завтрашньому дні, а отже, впливають на розподіл доходів на споживання і заощадження.
