Стилістика неозначено-особових речень
Стилістика української мови
Стилістика неозначено-особових речень
Серед односкладних речень виокремлюють неозначено-особові – речення, у яких виконувач дії мислиться неозначено, а головний член речення виражений формою 3-ї особи множини теперішнього, майбутнього часу або ж формою множини минулого часу чи множинною формою умовного способу: читають; будуть читати; читатимуть; читали, прочитали; читали б, прочитали б; Будуть стояти до загину в непохитній боротьбі (Т. Масенко); Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились до нього
Стилістичний сенс фрази Латину тільки що сказали, що од Енея єсть посли (І. Котляревський) полягає в тому, що автор свідомо не називає того, хто повідомив про прибуття послів. Такий мовно-художній прийом стилістично вмотивований, бо з погляду комунікативного стилістично важливим є не джерело дії {сказати), а сама дія.
Немає потреби в номінації суб’єкта дії і в реченні Чуєте, як у селі співають? (М. Стельмах). Саме в невизначеності суб’єкта дії полягає перевага своєрідності сутності неозначено-особових речень, що значеннєво й стилістично
Те, про що йдеться в неозначено-особових реченнях, може стосуватись тільки осіб, а не тварин чи предметів. Неозначено-особових речень типу В гаю цвірінькають; У лісі дзюркотять; Над шляхом клубочаться не може бути саме тому, що суб’єкт у них не може бути особовим.
Односкладні неозначено-особові речення є загалом інтерстильовими (міжстильовими) конструкціями, бо майже з однаковою частотністю і стилістичною функцією вживаються в усіх стилях і жанрах мови.
