Стимулювання роботи продавця – комплекс заходів щодо матеріального та морального стимулювання діяльності продавця. Підприємець або служба кадрів на підприємстві, наймаючи продавця, повинні передусім довідатися про рівень його освіти і кваліфікації, соціальний стан. Важливо знати манеру поведінки продавця, знання ним правил ділової етики. Специфіка виробничої діяльності підприємства, товарів, які воно випускає, традиції фірми тощо потребують додаткової підготовки продавців на підприємстві, а отже, відповідних коштів. Так, американська
корпорація IBM на початку 80-х витрачала на підготовку одного торгового агента (особи, яка самостійно продає товар покупцям, але не має права власності на нього) бл. 100 тис. дол. протягом півтора року. Збутом товарів зайняті не лише продавці, а й посередники. З огляду на це підприємцю при доборі посередника важливо бути обізнаним з рівнем його матеріально-технічної бази, платоспроможністю, спеціалізацією тощо. Уклавши угоду з посередником (нерідко тимчасову), а також і продавцем (в якій зазначено розмір комісійної винагороди, виняткове право посередника на продаж товару або відсутність такого права, права на особисті
знижки), підприємець розробляє систему стимулів його ефективної діяльності, навчає найважливішим правилам роботи і стандартам обслуговування покупців, надійно контролює його роботу, дотримуючись таких критеріїв роботи керівника з підлеглими, як орієнтація на людські якості (їх почуття, прагнення), залучення з часом до управління виробництвом і власністю, більша умовність влади, більше самовіддачі та ін. Для С. р. п. використовують новітні форми й системи заробітної плати, зокрема систему участі у прибутках. Так, в англійській торговій компанії “Джон Льюїс” додатковий дохід кожного члена товариства становить 8-20% заробітної плати. У розвинених країнах поширеною є комісійна система, що передбачає залежність заробітної плати від обсягу продажу. Роботу посередників контролюють за їхніми звітами про результати роботи.
