Стратегія життя
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 1
БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
1.1.4. Стратегія життя
Численні знахідки вчених у вигляді скам’янінь, відбитків у породах та інших об’єктивних доказів вказують на те, що життя на Землі існує не менше 4 млрд. років. Упродовж 3 млрд. років живі організми мешкали виключно у водному середовищі. До моменту виходу на сушу життя уже було представлене різновидними формами: прокаріотами, нижчими і вищими рослинами, найпростішими і багатоклітинними еукаріотами, зокрема ранніми представниками хребетних
Першими з’явилися прокаріотичні організми, які панували на Землі більше 2 млрд. років. З їх еволюцією пов’язана поява фотосинтезу й організмів еукаріотичного типу.
Фотосинтез відкрив доступ до сонячної енергії, яка за допомогою цього механізму запасається в органічних речовинах і потім використовується в процесах життєдіяльності. Широке розповсюдження
Рис. 1.9. Фотосинтез відбувається у зеленому листку за участі сонячного світла.
Еукаріоти з’явилися серед жителів планети близько 1,5 млрд. років тому. Відрізняючись від прокаріотів складною організацією, вони використовують у своїй життєдіяльності більший об’єм спадкової інформації. Спочатку еукаріоти мали одноклітинну будову, згодом вони стали основою для виникнення багатоклітинних організмів, які з’явилися на Землі близько 600 млн. років тому і зумовили широкий різновид живих істот.
Понад 500 млн. років тому серед багатоклітинних з’являються хордові тварини (рис. 1.10). У процесі подальшої еволюції саме в цій групі виникають хребетні тварини (рис. 1.11). Приблизно 200-250 млн. років тому з’являються ссавці, характерною рисою яких стає особливий тип турботи про нащадків – годування народжених малят молоком. Саме через ссавців, зокрема через підряд приматів, пройшла лінія еволюції, що веде до людини (близько двох мільйонів років тому).
Рис. 1.10. Хордові. Ланцетник (Amphюxus lanceolatum).
Рис. 1.11. Хребетні. Собака (Canis familiaris).
Отже, еволюція життя на Землі характеризується певними загальними рисами: по-перше, виникнувши у вигляді найпростіших одноклітинних форм, життя у своєму розвитку закономірно породжувало істоти із все складнішим типом організації тіла, досконалішими функціями, підвищеним ступенем незалежності від прямих впливів навколишнього середовища; по-друге, будь які варіанти живих форм, що виникали на планеті, зберігаються так довго, як довго існують геохімічні, кліматичні, біогеографічні умови, що задовольняють певною мірою їх життєві потреби; по-третє, у своєму розвитку окремі групи організмів проходять стадії підйому і спаду.
Ряд послідовних великих еволюційних змін, таких як еукаріотичний тип організації клітин, багатоклітинність, виникнення хордових, хребетних і, нарешті, ссавців (що зумовило в кінцевому результаті появу людини), складає в історичному розвитку життя лінію необмеженого прогресу.
Головні стратегічні принципи еволюції життя:
1) еволюція має пристосувальний характер;
2) у процесі історичного розвитку закономірно підвищується рівень організації живих форм, що відповідає прогресивному характеру еволюції;
3) чим вищий рівень морфофізіологічної організації, тим більша кількість енергії потрібна для її підтримання; тому ще один стратегічний принцип еволюції полягає в освоєнні нових джерел і ефективних механізмів енергозабезпечення життєвих процесів;
4) для утворення високоорганізованих форм необхідний більший об’єм спадкової інформації; закономірне зростання об’єму генетичної інформації, що використовується в життєдіяльності.
