Структурно-функціональний аналіз – принцип системного дослідження соціально-економічних явищ і процесів, за якого цілісна економічна або соціальна система (а також їх діалектична єдність – соціально – економічна система) поділяється на окремі структурні елементи, кожен з яких виконує певну функцію. Функція при цьому розглядається як сталий механізм активної взаємодії різних підсистем, елементів і компонентів у межах цілісної системи, за якого зміна однієї структурної ланки є похідною, залежною (функцією) від змін в іншій структурній
ланці, внаслідок чого (поряд з іншими чинниками) відбувається об’єктивний перехід від менш розвинених до більш розвинених соціально-економічних систем. Так, зміна такої найважливішої функції грошей, як міра вартості, зумовлює зміни в інших функціях грошей, зокрема функції засобу обігу, яка є похідною від першої функції. Дотримання вимог С.-ф. а. передбачає субординацію функцій складних економічних явищ і процесів, тобто залежність і підпорядкованість кожної наступної функції від попередньої. Наприклад, від такої базової функції сучасної держави, як забезпечення розширеного відтворення економічної системи залежать всі інші функції.
