Структурно-семантичні й стилістичні фактори формування фразем
Розділ 9
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
§ 28. Структурно-семантичні й стилістичні фактори формування фразем
Крім власне (переважно) семантичних факторів (метафора, метонімія, синекдоха), значною мірою соціальних (евфемізація, дисфемізація), є ще низка фразеотворчих чинників, орієнтованих насамперед на план вираження вторинних стійких висловів. Така “оформлена сутність” виразно виявляється в евфонічній організації, симетричному розташуванні компонентів, співвідношенні слів-складників, деривації, тавтології, конденсації,
Звичайно, деякі з них виступають у комплексі, одночасно. Розглянемо три перші чинники.
Евфонічна організація (милозвучність) фразеологізмів створюється метром, римою, алітерацією, асонансом, різними видами співзвуччя. Вона властива багатьом висловам і є додатковим засобом їх стилістичної виразності й структурно-семантичної стійкості. Наприклад: кУпило притупило, було та загуло, від горшка два вершка, за дідів – прадідів, куку в руку, в пух і прах, ні привіту ні совіту, ні пуху ні пера, ні в тин ні в ворота, вольному воля, попустити патьоки, в четверо очей, та й то сказати, чого доброго, ні слуху
Симетричне розташування компонентів – складників, цезура, паузація, зіставлення частин одного тематичного ряду увиразнюють семантико – формальні характеристики ФО, сприяють запам’ятовуванню: Ім’я – легіон (чиє, кому); ні Богові свічка, ні чортові угарка; на вербі груші, а на осиці кислиці; і кози ситі, і сіно ціле; ані гадки, ані думки; думи – гадки обсіли голову; доки світа й сонця; доки світу й сонця; сім верст пішки за шмат кишки; був кінь та з’їздився; з дощу та під ринву; убиратися з дранки в перепиранку; ні словом розказати, ні пером описати; тільки живий та теплий; прикладати вогню до жару; ні до сака, ані до бовта.
Значна частина висловів постала на основі синонімічного зіставлення компонентів у мовній оболонці ФО: Святий та божий, глузд за розум завернув, скрізь і всюди, часто й густо, з вогню та в полум’я, не києм, то палицею, ні кілка ні дрючка, пор. компоненти кінець і край: без кінця і без краю, без кінця і краю, без кінця – краю, без краю і кінця, не було і кінця – краю, не було ні кінця ні краю, не видно і ні кінця ні краю.
“Живучості” фразеологічних єдностей, зазначав у свій час В. Виноградов, сприяє “наявність контрасту, паралелізму, взагалі зіставлення слів”, зокрема наявність Компопентів-антонімів. Серед них представлені різні типи антонімів, як-от: 1) антоніми з градуально якісною протилежністю: Ні холодно ні жарко, мале й велике; 2) антоніми, що виражають комплементарну (додаткову) протилежність (між ними немає середнього члена): Ні живий ні мертвий, не на життя, а на смерть; 3) антоніми, що виражають векторну протилежність, тобто означають протилежну спрямованість дій, властивостей, ознак: туди й сюди, ні назад ні вперед, ні дати ні взяти. Антоніми бувають різнокореневими (альфа і омега), спільнокореневими (Чисті і нечисті, правдами і не правдами), повними (Перший і останній) і контекстуальними (Робити з мухи слона), симетричними, тобто перебувають на однаковій відстані від осі протилежних значень (направо й наліво), і асиметричними (Старе і мале, або пан або пропав). ФО з антонімічними компонентами постають або метафорично (Відділяти кукіль від пшениці, за деревами не бачити лісу), або метонімічно (День і ніч, вздовж і впоперек). Об’єднуючи компоненти – антоніми в межах ФО з бінарним зв’язком, сполучники “і – і”, “ні – ні”, “або – або”, “чи – чи”, “то – то” водночас надають висловам значення кон’юнкції (День і ніч), заперечення або невизначеності предмета (Ні сном ні духом), диз’юнкції (Рано чи пізно), чергування (То там то тут), протиставлення протилежностей (Не на словах, а на ділі).
Отже, перманентне формування фразеологізмів здійснюється за певними зразками (моделями) переважно за участю семантичних (метафоризація, метонімізація) і структурно-стилістичних факторів (евфонія, внутрішньоструктурна організація компонентів). При виявленні моделей необхідно спиратися на ідеографічний опис фразеологічного матеріалу (фразеосемантичні поля, семантичні ряди), на особливості організації внутрішньої форми ФО. У результаті вторинної (фразеологічної) номінації відбувається переведення вільного синтаксичного корелята до сфери іншого концепту або до іншої його ланки. “Живі та найяскравіші уявлення”, які лежать в основі вихідної, донорської концептосфери, значною мірою живляться новими позамовними імпульсами актуалізованих у певний період функціонування мовної системи уявлень, хоча процес перенесення здійснюється за законом комплексного мислення.
