Суспільний капітал

Суспільний капітал – сукупність індивідуальних, акціонерних, монополістичних (у т. ч. олігополістичних), державних, інтернаціональних і змішаних форм капіталу (наприклад, фінансового) у їх взаємодії та взаємозалежності. В С. к. (як і в капіталі взагалі, будь-якій конкретній його формі) виділяють речовий зміст і суспільну (соціально-економічну) форму. Речовий зміст С. к. формується у процесі взаємодії речового змісту відповідних форм капіталу або відповідних об’єктів власності. Так, речовим змістом монополістичного капіталу є великі промислові, торговельні, транспортні та інші підприємства у промисловості, наукові лабораторії, навчальні центри, що є власністю монополій, та інші елементи. За суспільною формою С. к. виражає відносини економічної власності між суб’єктами кожної з конкретних форм капіталу і найманими працівниками в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Теоретичним вираженням цих відносин у межах кожної конкретної форми капіталу є такі категорії політичної економії, як заробітна плата, норма додаткової вартості, прибуток, процес зростання вартості, інтенсивність праці, ціна та ін. Взаємодія окремих форм капіталу в межах С. к. відображається у взаємодії та взаємовпливі цін, заробітної плати, норм прибутку та ін. Така взаємодія між суб’єктами відповідних форм капіталу (наприклад, різними ланками монополістичної буржуазії) відбувається за допомогою системи участі, особистої унії, діяльності союзів підприємців та ін. Організація їх у цілісну систему можлива завдяки державному та наддержавному регулюванню економіки, передусім здійсненню державою єдиної податкової, фінансово-кредитної, амортизаційної та інших видів економічної політики. Персоніфікаторами С. к. є різні верстви класу капіталістів (велика буржуазія, вищі державні чиновники, дрібні та середні капіталісти, представники наднаціональної олігархії, проміжні прошарки). В останні десятиріччя XX ст. співвласниками С. к. частково стали окремі верстви найманих працівників через механізм розповсюдження акцій (див. Демократизація капіталу). Водночас у процесі еволюції С. к. від нижчих форм до вищих розширюється коло реальних співвласників капіталу (наприклад, у США налічується понад 5 млн мільйонерів; 40 мільярдерів). Найбільше це властиво державному капіталу (власності), де певною мірою поєднуються індивідуальні, колективні та загальнонаціональні інтереси. Цю функцію виконує державна власність на засоби виробництва і на значну частину національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет, Серед форм С. к. є панівна, яка інтегрує інші конкретні форми капіталу в цілісність. На нижчій стадії розвитку капіталізму такою формою був індивідуальний промисловий капітал; на першому ступені вищої стадії – фінансовий капітал, на другому – державний капітал. Найбільшою мірою інтегративну функцію виконує державна власність (капітал) на частину національного доходу, оскільки акумульовані кошти спрямовуються на розвиток науки (передусім на фундаментальні наукові дослідження), фінансування наукомістких галузей промисловості, освіти, охорони здоров’я, об’єктів економічної та соціальної інфраструктури, без яких С. к. функціонувати не може. Межі планомірного розвитку розширюються й з переходом від менш розвиненої форми С. к. до більш розвиненої, який супроводжується процесом діалектичного заперечення вищою формою капіталу нижчої, що посилює С. к., інтегративні якості. Інтегративну функцію також виконує акціонерний капітал, передусім у монополістичній формі. Важлива проблема С. к. – його відтворення, що здійснюються у взаємодії всіх його конкретних форм, їх обігу, дотримання загальноекономічних, галузевих, технологічних, територіальних й інших пропорцій. Особливістю цього процесу на сучасному етапі є підпорядкування закономірностей відтворення нижчих форм капіталу вищим, прагнення національної держави й наднаціональних органів здійснювати спільне антициклічне, в т. ч. антикризове, регулювання, а наслідком – формування механізму наднаціонального відтворення всіх елементів С. к., в т. ч. робочої сили, сукупного суспільного продукту, економічних відносин. В Україні 90-х XX ст. розпочалося становлення С. к.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Суспільний капітал - Економічний словник