Суверенітет економічний (політекономічний контекст)

Суверенітет економічний (політекономічний контекст) – власність народу на своє національне багатство, на підставі якої уповноважені ним органи влади самостійно здійснюють управління (в т. ч. регулювання) народним господарством і зовнішньоекономічною діяльністю в інтересах усього населення. С. е. органічно пов’язується з такою ознакою державного суверенітету, як верховенство держави на своїй території. З огляду на те, що національне багатство є сукупністю створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і

духовних благ, рівня освіти, виробничого досвіду людей, майстерності та обдарування населення, а також природних ресурсів, у процесі встановлення власності українського народу на національне багатство уповноважені ним органи мають регулювати розвиток усієї системи продуктивних сил: засобів і предметів праці, робочої сили, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, інформації. Крім того, виходячи зі змісту категорії “власність”, зокрема, враховуючи економічний аспект цієї категорії, вони покликані регулювати й відносини власності між людьми з приводу привласнення названих
елементів системи продуктивних сил в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Як економічна категорія С. е. поширюється на всі метасистеми, підсистеми та елементи цілісної економічної системи, але реалізується у боротьбі двох суперечливих тенденцій.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Суверенітет економічний (політекономічний контекст) - Економічний словник