Світові ринки робочої сили – сукупність відносин з приводу трудової міграції вільних працівників. Виникнення С. р. р. с. пов’язане з розвитком машинної індустрії і відповідно професіональними змінами. Зараз основу світових ринків робочої сили складають головним чином робітники і дещо менше службовці, формування С. р. р. с. веде до втрат трудових ресурсів, зокрема в країнах, що розвиваються, та економічного виграшу індустріально розвинутих країн. С. р. р. с. значно розширились у повоєнні роки. Щорічно в пошуках роботи мігрує 19,7-21,6 млн. чоловік.
В сучасних умовах склалось декілька С. р. р. с. Стрімко формується С. р. р. с. в регіоні нафтодобувних країн Ближнього Сходу, де працює близько 3 млн., іноземних робітників. Значний С. р. р. с. сформувався в країнах Західної Європи, де іноземна робоча сила використовується на постійній основі. Суттєву роль тут відіграло Європейське співтовариство, одним із елементів якого є створення спільного ринку робочої сили. Загальна чисельність мігрантів в ЄС у 80-ті роки складала від 6 до 12 млн. чоловік. Традиційний С. р. р. с. існує в США. Емігранти тут складають 5% загальної кількості робочої сили. Ще один С. р. р. с. сформувався в Латинській
Америці, де в основному Аргентина приймає емігрантів, їх чисельність досягає 8 млн. Для світового ринку робочої сили характерна постійна ” ротація” іммігрантського контингенту. З цією метою створено системи допомоги та працевлаштування для тих, хто повертається на батьківщину, а також мережа спеціалізованих посередницьких фірм по вербуванню іноземної робочої сили. функціонування С. р. р. с. регулюється національним господарством країни, що приймає і використовує робочу силу, відповідними міждержавними угодами. Певну роль у регулюванні міграції робочої сили відіграють міжнародні організації, зокрема Міжнародна організація праці (МОП), де поряд з представниками урядів, підприємців беруть участь представники трудящих.
