Світовий науково-технічний прогрес – процес поступового розвитку науки, техніки, виробництва і сфери споживання у світовому господарстві. С. н.-т. п. виявляється в ступені розвитку та використання сукупного науково-технічного потенціалу країн світового співтовариства. До останнього входять національні науково-технічні потенціали та міжнародні зв’язки і спільні дії зацікавлених країн у реалізації досягнень світової науки і техніки. С. н.-т. п. включає фундаментальні та прикладні наукові дослідження, проектно-конструкторські, технологічні,
дослідно-експериментальні і соціально-економічні розробки, створення нових та удосконалення діючих технічних засобів, форм і методів функціонування виробництва, розширення сфери застосування нової техніки і технологій, здійснення прогресивних структурних зрушень у суспільному виробництві. Поширенню С. н.-т. п. сприяють міжнародні науково-технічні зв’язки, що в основному зводяться до обміну результатами розвитку науки і техніки, спільного проведення країнами, організаціями, фірмами об’єднання зусиль для розробки та використання науково-технічних нормативів і стандартів, обміну загальною науково-технічною
інформацією, здійснення міжнародних науково-технічних програм та ін. Перспективні напрями С. н.-т. п. формуються в процесі розвитку інтеграційних науково-технічних зв’язків між економічно розвинутими країнами. Цьому сприяє встановлення прямих науково-технічних виробничих зв’язків між фірмами, що займають провідні позиції в розвитку напрямів С. н.-т. п.. Так, Сіменс (ФРН) і “Інтел” (США) спільно здійснюють розробку та виробництво мікропроцесорів, “СТС” (Італія) і “Томпсон” (Франція) – електронних компонентів, “Міцубісі хеві індастріз” (Японія) та “Вестінгауз” (США) – ядерних реакторів тощо. С. н.-т. п стимулює реалізація спільних науково-технічних програм у межах міжнародних організацій, інтеграційних об’єднань. Серед них можна виділити науково-технічні проекти ЕСПРІТ, БРІТЄ, БЕТ, БАП, програма “Евріка”, що здійснюються у Західній Європі. Основні напрями цих досліджень пов’язані з розробками у сфері інформатики і телекомунікації, енергетики, біо-, електронно-обчислювальної робототехніки, нових матеріалів та ін. Україна має значні можливості для активного включення в С. н.-т. п. Підстава – висококваліфіковані науковці та інженерно-технічні кадри, розвинута ланка науково-технічних установ, що забезпечені відповідною матеріально-технічною базою. Загалом в Україні діє 1388 наукових установ, в т. ч. 295 НДІ, 143 вузи, 443 проектно-конструкторські організації, які мають умови для подальшого розвитку міжнародних науково-технічних зв’язків та використання їх переваг.
