Світовий ринок робочої сили – система соціально-економічних відносин між державами (кожна з яких може бути представлена окремими організаційно-правовими структурами) з приводу умов формування робочої сили та умов її праці, а також оплати робочої сили (в т. ч. праці) і соціального захисту. Такий ринок утворився в 60-х XX ст. унаслідок якісно нового етапу інтернаціоналізації продуктивних сил, а отже, робочої сили, транснаціоналізації виробництва та капіталу, поглиблення економічної інтеграції тощо. Повніше сутність С. р. р. с. розкривається у
його функціях, до яких належать: формування інтернаціональної вартості та ціни робочої сили; регулювання структури робочої сили, а також попиту і пропозиції на цей специфічний товар, що значною мірою здійснюється за участю національних держав і наднаціональних органів; розподіл робочої сили між різними регіонами світового господарства і національними країнами; сприяння процесу транснаціоналізації виробництва і капіталу, оскільки ТНК експортують значні обсяги виробничого капіталу (капіталу у підприємницькій формі) в інші країни, що вимагає використання місцевої робочої сили та її міграції на внутрішньому ринку
цих корпорацій. Основними джерелами формування сучасного С. р. р. с. є постійне зростання масового безробіття у розвинених країнах світу (таке зростання в межах світового господарства досягає майже 80 млн осіб); поява нових загонів робочої сили за рахунок природного приросту населення, передусім у країнах, що розвиваються (такий приріст у межах останніх за 1985-2000 становив 570 млн, тоді як у розвинених країнах світу – лише 30 млн); зростання розриву між розвиненими та слаборозвиненими країнами внаслідок глобалізації економіки, що зумовлює відносне погіршання умов відтворення робочої сили в останніх та їх намагання емігрувати у пошуках більш оплачуваної праці. Цей фактор, поряд із зростанням масового безробіття, у слаборозвинених країнах світу зумовлює зростання міграції робочої сили з цих країн, яка до 2010 збільшиться ще приблизно на 50%. Наприкінці XX ст. у світі налічувалося майже 25 млн працівників-мігрантів, які разом з нелегальними мігрантами, членами їхніх сімей становили бл. 120 млн осіб. До слаборозвинених країн світу нині належить й Україна та деякі інші країни – колишні республіки СРСР, внаслідок чого посилюється потік міграції робочої сили з цих країн у розвинені держави світу (див. Міграція робочої сили міжнародна).
