Теорія еліт Г. Моски та В. Парето
Теорія еліт Г. Моски та В. Парето
На думку представників італійської школи політичної науки Г. Моски (1858 – 1941) та В. Парето (1848 – 1923), будь-яке суспільство поділяється на дві частини: меншість, яка володіє владою (еліту), і більшість, яка цій владі підкоряється (маси). За будь-якої форми влади меншість керує “некомпетентними масами”; вона розміщена на вершині політичної піраміди. Г. Моска обгрунтував необхідність для розуміння політики аналізу становлення, складу та організованості правлячих класів залежно від того, якою мірою їхні
В. Парето вважав, що політична стратифікація зумовлена біологічною неоднорідністю, оскільки не всі люди від народження мають елітарні психологічні якості. Проте внаслідок соціальних умов тільки частина з тих, хто від народження наділений такими якостями, домагаються керівного становища. Результатом цієї суперечності між психологічними якостями людей
Італійські дослідники незалежно один від одного дійшли висновку, що політична стратифікація – це відмінність між політично домінуючими групами й масами. Нерівність та мобільність – нерозривно пов’язані аспекти одного явища – циркуляції індивідів між правлячим (елітою) та нижчим (пасивними підлеглими) класами, причому без цієї мобільності стабільність політичної системи та правлячої еліти неможлива.
