Технологія прийняття політичних рішень
Політологічний словник
Технологія прийняття політичних рішень – сукупність методів і послідовних дій різноманітних суб’єктів щодо свідомої постановки та досягнення цілей у сфері політичної влади. Вперше термін “прийняття рішень” з’явився в 30-х роках XX ст. для характеристики децентралізації соціальних та організаційних процесів у працях американських дослідників (Ч. Бернард, Е. Стоун). Справжній ренесанс ця теорія пережила в 60-х роках цього століття (Г. Саймон, Д. Марч). Нині спостерігається дуже інтенсивна розробка її різних
З логічного погляду, будь-які технології прийняття політичних рішень суворо прив’язані до певних етапів політичного процесу, на яких здійснюються конкретні, сутнісно-значущі політичні дії. Розрізняють три основних етапи: підготовчий, етап постановки цілей та етап їх реалізації, який набирає форми політичного рішення.
Важливе значення має наявність повної та якісної інформації, а також формальний перебіг справи, тобто форма викладення змісту політичного рішення. Це насамперед доступність
Технології прийняття політичних рішень є видом політичних технологій, складовою технології політики та системи політичного управління. Відтак ці технології можна розглядати як мистецтво політичної діяльності в умовах прийняття політичних рішень.
Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності. – К., 2002; Науман Є. Принять решение – но как?: Пер. с нем. – М., 1987; Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Технологии политики. – Минск, 1995.
В. Храмов
