Типізація інновацій – виокремлення різних типів інновацій залежно від їх новизни і значущості, сфери діяльності, причин виникнення та інших критеріїв. Зокрема, відповідно до рівня новизни і значущості виділяють інновації: базисні (на яких базуються принципово нові технології, а також сутнісно нові покоління техніки), якісного поліпшення (сприяють поширенню якісно нових поколінь техніки), продуктові (виробництво окремого продукту, виробу або послуги). До високих технологій належать: виробництво ЕОМ і засобів зв’язку, автоматизованих
виробничих комплексів, аерокосмічної техніки, біотехнології, ядерні технології, оптоелектроніка та ін. Залежно від сфери діяльності розрізняють інновації: виробничі (впроваджуються у сферу виробництва), управлінські (впроваджуються у сферу управління на макро – та мікрорівнях). Інші види інновацій, які виділяють залежно від сфери діяльності, – ринкові (сприяють відкриттю нових сфер і ніш запровадження товарів і послуг, а отже, розширенню обсягів ринку), екологічні (дають змогу якісно поліпшити охорону довкілля), наукові (є засобом якісного вдосконалення НДДКР та ін.), освітні (сприяють значному вдосконаленню форм
і методів навчання). У процесі впровадження інновацій виокремлюють середньо – і довготермінові інноваційні цикли базисних (радикальних) інновацій, які формують якісні зрушення в межах технологічного способу виробництва, а також супердовготермінові інноваційні цикли, що є основою для переходу від одного технологічного способу виробництва до іншого. Період від виникнення ідеї до створення і впровадження інновацій та її використання – життєвий цикл інновації. В Україні частка низьких технологій 2003 становила 73%, середніх – 13,5, високих – бл. 13,5%, а їх структура порівняно з 1998 погіршилась.
