Тофлер Алвін (н. 1928) – американський соціолог, який вивчає майбутнє суспільство. В основних працях “Зіткнення з майбутнім”, “Екоспазм” обгрунтовано спростовує технократичні концепції, що прогнозують підкорення людини технікою. На його думку, в 60-70-х XX ст. розгорнулася нова технологічна революція, що зумовлює постійне оновлення соціальних відносин і появу надіндустріальної цивілізації. Для характеристики кризових процесів у сучасному капіталізмі Т. запровадив у науковий обіг поняття “екоспазм”. Кризу 1929-1933 Т. називає не
крахом, а радикальною реорганізацією. Розвиток людської цивілізації, за T., відбувався трьома хвилями: 1) сільськогосподарська цивілізація – стимулювала передусім мускульну силу; 2) промислова цивілізація – прискорила розвиток окремих професій; 3) надіндустріальна цивілізація – спрямована на розвиток певних властивостей і здібностей. Т. об’єктивно оцінює межі й переваги вільного ринку, чітко розмежовуючи економічну і політичну владу. Хоча вважає, що механізми ринку доцільно використовувати й надалі, для радикальної реорганізації економіки необхідне стратегічне планування (планування в межах корпорації
є недостатнім), участь в якому мають брати промисловість, профспілки, держава, споживачі, представники співтовариств, у межах яких функціонує фірма. Така організація виконуватиме функції всесвітньої асоціації, яка контролює транснаціональні системи. Вони мають бути довготерміновими, враховувати вимоги екології, якості праці та здійснюватися під контролем держави. Плани можуть розроблятись як у загальнонаціональному масштабі, так і в межах окремих регіонів і галузей. Третя хвиля передбачає використання пільгових кредитів, стимулювання науково-дослідних робіт, підтримку венчурних та інших малих підприємств у нових галузях, радикальні реформи системи освіти, субсидіювання наукомістких галузей (телекомунікації, біотехнології, програмування, інформатики, електроніки та ін.). Т. обгрунтовано визначає новітні тенденції у зміні змісту праці, розвитку працівників, потреби в нових демократичних формах планування та ін. Водночас, характеризуючи зміни, що відбуваються в межах технологічного способу виробництва, він значною мірою абстрагується від аналізу реформ у межах існуючих форм власності, способів подолання відчуження найманих працівників від різних об’єктів власності, описує ідеалізовані проекти об’єднання різних соціальних спільностей у всесвітню асоціацію та ін.
