ТОКСИКОЗ ХІМІЧНИЙ
ТОКСИКОЗ ХІМІЧНИЙ – незаразна хвороба, що викликана отрутами-інсектицидами й супроводжується масовою загибеллю дорослих бджіл і личинок. Отруєння бджіл пестицидами спостерігаються в багатьох країнах.
Причини хвороби. Отруєння бджіл – часте явище останнім часом, коли в боротьбі зі шкідливими комахами почали застосовуватися різні пестициди.
Отрутохімікати виготовляють у вигляді дуетів, емульсій, розчинів, суспензій і застосовують їх методом обприскування, обпилювання,, фумігації й у вигляді принад.
Хімічні засоби захисту
Отрути контактної дії впливають на комах при зіткненні їх з тілом. Вони розроблені для дії на м’які покриви тіла личинок і їхнього знищення. До контактних інсектицидів належать гасова емульсія, анабазин-сульфат, нікотин-сульфат, гербіциди, тютюновий відвар, вапняно-сірчаний відвар, мазут, фенол, бордоська рідина, мінерально-масляні емульсії. Ці отрути менш небезпечні для бджіл, ніж кишкові.
Кишкові інсектициди: неорганічні
Перебіг хвороби залежить від характеру дії отрути, його концентрації, часу розпилення й виду корму, що збирається бджолою, (нектар, пилок, вода). Найнебезпечнішим для бджіл є розпилення отрутохімікатів за допомогою літаків, менш небезпечним є обприскування медоносних культур наземною апаратурою. Велику небезпеку для бджіл становлять обробки, проведені в травні-червні в денний час. Детоксикація отрут на обробленій ділянці залежить від інсоляції, вологості, температури й наявності вітру. Обробка у вітряну погоду сприяє знесенню отрутохімікатів.
При зборі бджолою нектару, що містить швидкодіючі інсектициди, її загибель настає дуже швидко, найчастіше бджола гине в полі або на шляху до пасіки. Часто така форма хвороби залишається непоміченою, тому що протікає короткочасно й особливої шкоди бджолам не завдає. При цій формі отруєння не відбувається масової загибелі літних бджіл, тому що бджоли-складальниці гинуть поза вуликом і не встигають орієнтувати інших бджіл на збір отруйних для них нектару й пилку. Масове літання бджіл на отруєні території в таких випадках відсутнє.
При зборі нектару, який містить повільно діючий інсектицид, або при зборі отруєного пилку бджоли встигають принести корм у вулик й орієнтувати інших бджіл на нове місце збору. У такому випадку бджоли організують масовий виліт в отруєну зону й приносять у вулик велику кількість отруйного корму. Бджоли-складальниці передають отруєний корм внутрішньовуликовим бджолам, потім по ланцюжку – бджолам-годувальницям, матці, трутням, личинкам, частина корму відкладається про запас і настає масове вимирання бджіл різного віку.
При поїданні такого корму відбуваються незворотні зміни кишечника, повільно діюча отрута надходить у гемолімфу й викликає спочатку порушення координації рухів, а потім параліч нервової системи й загибель бджіл.
Отруєння отрутохімікатами особливо помітне в сильних сім’ях, які брали активну участь у медозборі. Бджоли-складальниці таких сімей роблять за день до 10-12 вильотів. При масовій загибелі бджіл незабаром помітна невідповідність між малою кількістю дорослих бджіл, що залишилися, і великою кількістю розплоду. Розплід згодом гине через переохолодження й голодування, а дорослі личинки гинуть ще раніше, одержавши як корм отруєний пилок або нектар. Незабаром настає загибель всієї сім’ї.
При невеликому принесенні отруєного пилку загибель бджолиної сім’ї іноді розтягується на все літо.
Симптоми хвороби. Хвороба виникає відразу ж після проведення хімічної обробки масивів зі шкідливими комахами в зоні польоту бджіл. Бджоли гинуть на території пасіки, біля вуликів й усередині них.
Хворі бджоли не можуть утриматися на стільниках, падають, повзають на дні й поза вуликом, на землі. Бджоли, що отруїлися, “спочатку збуджуються, а потім у пригнічуються. При отруєнні хімікатами, які містять миш’як, або деякими органічними синтетичними отрутами загибель бджіл настає швидко, після появи перших симптомів отруєння. У загиблих бджіл відзначають паралічі крил і кінцівок, іноді вони викидають вміст медяного зобка, рідше спостерігається пронос. Можлива загибель маток.
Гострий перебіг отруєнь зустрічається частіше. Бджоли стають більш злісними, біля льотка знаходиться велика кількість загиблих і вмираючих бджіл, викинутий розплід.
Діагноз хвороби. Звертають увагу на раптовість й одночасність загибелі бджіл на пасіці, що збігається із застосуванням отрутохімікатів у цій місцевості. Лабораторним шляхом досліджують мед (100 г), бджіл (по 500 особин), шматок стільника (15 х 15 см) з пергою або постраждалим розплодом і рослини, що знаходяться у радіусі 5-7 км від місця знаходження пасіки. Бджоли й мед упаковують у чистий скляний посуд або пергаментний папір. Рослини посилають у щільному паперовому впакуванні. Строк доставки проб не повинен перевищувати 1 доби. Направляють супровідний лист із вказівкою, на який пестицид слід провести дослідження.
Профілактика. Бджоляр повинен знати строки обробки сільськогосподарських і лісових культур.
За 3-5 днів до початку заходів щодо боротьби зі шкідливими комахами пасіки вивозять за 5-7 км від оброблюваного масиву. Повертають на місця через 12-14 днів після закінчення обробки.
Якщо вивезти бджолині сім’ї неможливо, то вулики забирають у темні прохолодні приміщення або, при утриманні в цей період бджіл на пасіці, розширюють гнізда порожніми стільниковими рамками, магазинними надставками з 4-5 стільниками й зверху накривають сітками, використовуваними при кочівлях. На сітки кладуть полотнинки й накривають дахом. Безпосередньо перед обробкою масивів льотки закривають, полотнинки з вулика видаляють, прилітні дошки знімають, дах вулика піднімають на 1,5-2 см з надвітряного боку.
У спекотну погоду дахи вуликів накривають травою або гілками. Щодня цим сім’ям дають до 1,5 л води на добу в стільниках або зволожують покладену на кочову сітку мішковину. На ніч льотки повністю відкривають.
Якщо бджолині сім’ї забираються в приміщення, то вулики розміщають у ньому за 1-2 дні до обробки. Літних бджіл збирають у вулики або пакетні ящики зі стільниками, маток поміщають у клітки. Після збору літних бджіл маток випускають, а вулики залишають на 2-3 дні.
Бджіл можна не ізолювати при нелітній погоді та при використанні біоцину, бенацилу, вапняно-сірчаного відвару, зеленого мила, мінеральних олій, меленої або колоїдної сірки, топсину – М і ФДН.
При зниженій температурі й підвищеній вологості повітря строки ізоляції бджіл (щодо прийнятих у цій місцевості норм) збільшують на 1-2 дні, а при обробці в теплицях – на 2-3 дні.
Після закінчення часу детоксикації відкривають спочатку льотки в 2-3 сімей, а через пару годин, при відсутності ознак отруєння в цих бджіл, відкривають також в інших вуликів.
Заходи боротьби. При отруєнні бджіл гнізда скорочують й утеплюють, рамки зі свіжим нектаром і пергою видаляють. У гнізді залишають ту кількість розплоду, яка вкрита бджолами. Сім’ї підгодовують рідким цукровим сиропом протягом 3-4 днів. Вулики, що звільнилися, очищають і промивають 5% – вим розчином лугу, потім чистою водою й пропалюють вогнем паяльної лампи. Якщо хвороба затягується, стільникові рамки з медом і пергою перетоплюють на віск, який може бути використаний тільки для технічних цілей.
