Товар

Товар – продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу. Обмін, а потім і продаж, є одним із засобів задоволення тих чи інших потреб суспільства і з’являється разом із суспільним поділом праці та економічним відособленням окремих виробників, які спеціалізуються на виробництві різних продуктів, Тому обмін продуктами мав місце в умовах первіснообщинного способу виробництва, більше поширеним став в умовах рабовласницького та феодального способів, хоча переважаючим у них було натуральне господарство. Лише у капіталістичному суспільстві

виробництво продуктів як T. стає загальним, оскільки T. стає і робоча сила. T. має дві основні сторони: споживчу вартість і вартість. Споживча вартість – це насамперед певний предмет, річ, яка завдяки своїм властивостям, задовольняє певні потреби людини. Вона виступає носієм вартості та форми її прояву – мінової вартості, а також матеріальним носієм суспільних відносин і мети виробництва. Споживчу вартість необхідно вивчати як споживчу вартість для інших, тобто як суспільну споживчу вартість, яка є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, органічно пов’язана з якістю продукції й ефективністю
виробництва. Як споживча вартість, всі T. якісно різноманітні і не можуть безпосередньо прирівнюватись один до одного. Так само не схожі між собою і всі види конкретної праці, які створюють споживчу вартість. Кожен вид конкретної праці має специфічні особливості – мету, характер трудових операцій, засоби праці. Але як носії вартості всі, Т. однорідні і відрізняються один від одного лише кількістю втіленої в них суспільної праці. Вартість створюється абстрактною працею – витратами фізіологічної енергії товаровиробника – його м’язів, нервів, мозку. Але лише в умовах товарного виробництва ці витрати енергії людини стають носіями вартості. Тобто вартість і абстрактна праця – категорії суспільні, породжені розвитком товарно-грошових відносин. Конкретна праця виступає як приватна, бо сам товаровиробник вирішує, якою саме конкретною працею він буде займатись; але насправді всі товаровиробники тісно між собою пов’язані розподілом праці.

Саме через цей зв’язок з іншими виробниками проявляється абстрактна праця, її суспільний характер. Між приватним і суспільним характерами праці існують суперечності, які проявляються на ринку у формі різних труднощів у реалізації Т. – через їх надвиробництво, високу ціну, низьку якість тощо. Ці суперечності неодмінно породжують конкуренцію між товаровиробниками, внаслідок розвитку якої одні товаровиробники розоряються, інші збагачуються. Нині у створенні окремої споживчої вартості беруть участь сотні і навіть тисячі видів конкретної праці в одній або декількох країнах. Тому зведення їх до абстрактної праці і відповідно споживчої вартості – до вартості, визначення конкретної праці як суспільної відбувається через систему замовлень, контрактів, субпідрядів і набирає форми договору і здійснюється значною мірою шляхом розвитку позаринкових форм обміну. Так, на світовий ринок на основі попередніх домовленостей між виробниками і споживачами надходить близько 70% усіх Т. Один з важливих принципів організації ринку у розвинутих країнах світу полягає у тому, що потенціальний виробник, перш ніж почати виготовлення Т., знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову угоду, контракт. У ньому обумовлюються якість Т., ціни, термін поставок, платежі тощо. Завдяки цьому сфера ринкових відносин по суті перетворюється на сферу прямих зв’язків між виробниками і споживачами. Окремі галузі народного господарства, наприклад, автомобільна промисловість, частково починає працювати за індивідуальними замовленнями (відповідно до індивідуальних смаків і бажань майбутнього власника). Цим знімається проблема підтвердження ринком суспільної необхідності Т., які виробляються, що свідчить про поступове посилення безпосередньо суспільної форми виробництва і підрив товарної.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Товар - Економічний словник