Транснаціональні корпорації
Транснаціональні корпорації (ТНК) – найпотужніші монополії, що діють у міжнародному масштабі й на основі монополізації (а отже, контролю) значної частки промислового світового виробництва, інтелектуальної власності, торгівлі, привласнюють найвищі (транснаціональні) прибутки. ТНК є міжнародними за характером діяльності та національними щодо контролю за ними й утворюються на основі транснаціоналізації (просування за кордон) своєї підприємницької діяльності, свідченням чого є те, що від 1/3 до 1/2 активів ТНК розміщують за кордоном. Ще більшу
роль ТНК із нових індустріальних країн – Південної Кореї, Мексики, Бразилії, Гонконгу та ін. Важливою особливістю діяльності організаційно-правових форм ТНК є використання механізму трансфертних цін – встановлення завищених цін на товари і послуги, що постачаються філіалам, розташованим у країнах з високими ставками податків, що призводить до зменшення прибутків, а отже, до скорочення обсягів сплачуваних податків. Водночас для філіалів у країнах з низьким рівнем оподаткування встановлюються занижені ціни, що спричиняє штучне завищення прибутків і скорочення сум сплачуваних податків. За сучасних умов двома основними моделями оподаткування ТНК є американська (згідно з якою місцерозташуванням ТНК є країна, в якій вона зареєстрована) та не американська, передусім західноєвропейська (місцеперебування ТНК визначається залежно від місця реального управління нею). Крім тенденції до посилення конкуренції між гігантськими ТНК, в останні два десятиріччя XX ст. спостерігалася тенденція до укладання стратегічних договорів між окремими з них для зміцнення їх позицій на світових ринках, привласнення вищих і стабільних транснаціональних прибутків завдяки об’єднанню економічних потенціалів (науково-технічних, фінансових та ін.), зменшення ризику та розмірів витрат при проведенні НДДКР, швидшого впровадження отриманих нових видів товарів і послуг, розв’язання проблем, пов’язаних з отриманням ліцензій, патентів та ін. Друга тенденція розвитку ТНК – їхня діяльність передусім у велетенських мегаполісах, третя – експортування ними об’єктів інтелектуальної власності у вигляді новітніх форм організації та управління, ноу-хау і наукових лабораторій та дослідницьких центрів. Крім того, діяльність наймогутніших ТНК супроводжується поступовим поєднанням їхніх інтересів з інтересами національних країн і утворення на цій основі державно-транснаціонального капіталу. Формами такого поєднання є надання державою гарантій при здійсненні прямих інвестицій ТНК, страхування таких інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату, сприяння економічній експансії ТНК в інші країни тощо. Найбільшою мірою держава сприяє страхуванню та гарантії інвестицій ТНК у країни, що розвиваються, оскільки обсяг прямих інвестицій в ці країни наприкінці 90-х XX ст. становив щорічно до 200 млрд дол. Поряд з окремими позитивними аспектами, властивими процесу вкладання транснаціонального промислового капіталу в ці країни (сприяння зростанню зайнятості в них, підвищенню загальноосвітнього та професійно-кваліфікаційного рівнів, впровадженню нової техніки й форм організації виробництва і праці, вдосконаленню економічної інфраструктури та ін.), існують і негативні: можливе гальмування розвитку національних компаній цих країн унаслідок поглинання їх внутрішнього ринку, послаблення стабільності національних валют, фінансові кризи, загроза національному суверенітету. Нерідко ТНК здійснюють валютні спекуляції в країнах, що розвиваються, а надаючи кредити разом з урядами своїх країн, привласнюють значну частину цих кредитів у формі компенсації за надані послуги, встановлення завищеної заробітної плати власних спеціалістів, перенесення екологічно брудних виробництв в ці країни, підтримки реакційних урядів та ін. Вплив ТНК на розвиток економіки країн базування є суперечливим. Позитивні наслідки такого впливу – переказ частини транснаціональних прибутків і зміцнення платіжного балансу та створення нових робочих місць, стимулювання зростання експорту напівфабрикатів, комплектуючих виробів для зарубіжних філіалів ТНК та ін. Негативними наслідками цього процесу є втрата частини прибутків державними бюджетами країн базування ТНК, зменшення кількості робочих місць у разі постійного реінвестування прибутків у зарубіжних країнах та ін. Загалом ТНК сприяють розвитку продуктивних сил світового господарства, міжнародних економічних відносин, поглибленню міжнародного поділу праці, інтеграції національних економічних систем у світову економічну систему та ін. Для усунення чи послаблення негативних наслідків діяльності ТНК у країнах їхнього базування і в зарубіжних країнах здійснюється її державне та наддержавне регулювання. Зокрема, в 90-х-на початку XXI ст. на міжнародному рівні проводиться робота щодо обгрунтування принципів ефективного регулювання міжнародної конкуренції передусім з боку ТНК, про їх раціональні взаємовідносини з національними країнами, ведуться переговори в межах СОТ та ОЕСР щодо регулювання іноземн
их інвестицій та ін.
