Трудова книжка – основний документ про трудову діяльність працівника, на підставі якого встановлюється його трудовий стаж. Вперше Т. к. в Україні було введено постановою Раднаркому СРСР від 20.ХІІ.1938. Нині порядок видачі і ведення Т. к. регулюється КЗпП і постановою Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.IV.1993. При влаштуванні на роботу необхідно подавати Т. к., оформлену в установленому порядку. Без Т. к. на роботу приймаються лише особи, що працевлаштовуються вперше. Т. к. мають усі працівники, які працюють на
підприємстві, в установі, організації понад п’ять днів, у тому числі сезонні й тимчасові. Для позаштатних працівників Т. к. ведуться за умови, що ці працівники підлягають державному соціальному страхуванню. До Т. к. заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення повинні бути зроблені у строгій відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові належно
оформлену Т. к. у день звільнення (в останній день роботи). У разі затримки видачі її з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу. Т. к. зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника Т. к. видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу Т. к. покладено на керівника підприємства, установи, організації. Кабінет Міністрів України постановою від 27.IV.1993 затвердив нові зразки бланків Т. к. і вкладиша до неї. Т. к., видані раніше, обмінюватися не будуть.
