Творення слів на базі фразеологізмів – СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА

Розділ 4

СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА

§ 7. Творення слів на базі фразеологізмів

Спостереження над процесом відфраземного словотворення допомагають простежити за конкретними виявами взаємодії слів і фразеологізмів, за їх функціональною і семантичною співвіднесеністю, виявити специфіку універбів як межі стійких нарізнооформлених лексем, глибше пізнати не лише один зі шляхів збагачування словникового складу мови, а й саму структурно-семантичну природу ФО. Аналіз мови як системи робить проблему взаємозв’язку і взаємозумовленості всіх її елементів, у тому числі лексики й фразеології, особливо актуальною.

Серед відфраземних утворень можна назвати іменники (Зумазвод, носодер, алілуйник, вітрогон, закрути голова, суши голова, варивода, хлібосол, гострослов); прикметники (Пустоголовий, сердобольний, тогосвітній); дієслова (Батькувати, зашорювати, насобачитися, ахінеїти). Слова інших частин мови трапляються не так часто. Серед них прислівники (сторчголов), іноді – дієприкметники (Колінопреклонений, зарожевлений). За підрахунками В. Стишова, серед відфраземних слів найбільше іменників – близько 500 одиниць, менше прикметників (200), невелика кількість дієслів, а утворень усіх інших лексико-граматичних розрядів – до 100 одиниць (Чорти батька казна-що, добридень) .

У свій час на явище відфраземного словотворення звернув увагу І. Срезневський, опублікувавши наприкінці XIX ст. статтю про утворення слів з виразів. У складанні слів і утворенні виразів найбільше й найрізноманітніше виявляється творча сила кожної мови, завжди готова створити в ній образ для втілення образу мислимого. З іншого боку, всілякі вирази придатні для утворення слів: Красно баяти – краснобай, добре серце – добросерд, під спудом – підспудний. На тісний зв’язок між окремими словами й деякими видами ФО – прислів’ями, приказками, приповідками, а ширше – з байкою, і навіть драмою, епопеєю, романом – указував і О. Потебня. Різниця полягатиме тільки “в ступені складності”, доходив висновку вчений. Скорочення чи згущення прислів’я приводить до утворення окремих висловів – На руку, по нутру, в тупик або навіть одного слова – Здуру, везе.

Цей процес учені називали по-різному: “відфраземне словотворення” (М. Алефіренко), “відфраземне утворення” (О. Стишов), “словотворення на основі фразеологічних одиниць” (Р. Попов), “творення слів на базі фразеологізмів” (В. Ужченко), “фразеологічна деривація” (О. Кунін).

Універби постають в основному двома шляхами: виділенням їх зі складу ФО й об’єднанням окремих компонентів в одну словоформу.

Виділення (вичленування) якого-небудь компонента зі складу ФО відбувається в результаті стискування стійкого словокомплексу (у плані вираження) і “згущення думки” (у плані змісту), унаслідок чого слово “сприймає смислову функцію цілої ідіоми” (В. Виноградов), “семантично намагнічується” (О. Бабкін). Так постали слова Прикручувати – прикручувати гайки, заноситися – заноситися високо вгору, прикладатися – прикладатися до чарки, припирати припирати до стінки, молоти – молоти язиком, ляпати язиком, крутити – крутити хвостом, перегнути – перегнути палку (палицю): “І хоча порівняння з місяцем надто довільне, одначе Данило посміхається своїй думці: і збреде ж таке!” (М. Стельмах), пор. Збрести в голову, збрести на думку, “Вона перебирала в пам’яті усіх парубків села… Міркувала, прикидала і все сподівалася” (М. Коцюбинський), пор. пРикидати в думці, Прикидати в голові, прикидати в умі. Становлення лексичного оказіоналізму Прокотити (прокатати), який увібрав у себе семантику й конотацію фразеологізму Прокотити (прокатати) На вороних (кого) “забалотувати”, може проілюструвати побудована на обігруванні фразеологізму і його компонентів усмішка Остапа Вишні “Ой ви, коні, коні воронії”‘. Ось деякі контексти: “Далі, коли наблизились вибори.., в справу “вплутались” вороні коні-огоні, на яких з висвистом і Прокатали виборці Петра Сидоровича!”; “Вороні коні – то нещастя!”; ” – Хай бере вороних!.. Його тепер до облради обрали! Хай бере!”

Вторинні слова-універби найчастіше поповнюють дієслівну систему мови, причому твірними виступають як дієслівні, так і іменні компоненти: Копати яму (на кого) – Копати, піднесла лиха година – Піднесло, позакладало вуха – Позакчадало. Вивільнення слів зі складу ФО може поєднуватися з афіксацією: Стати па чолі – очолити, знімати шапку (перед ким) – Шапкувати. Часом важко визначити фразеотвірну базу слова-універба. Наприклад, слово Затуманити у фрагменті “Справити на інших враження, Затуманити, спантеличити своєю персоною було його постійною турботою” (Ю. Мушкетик) може співвідноситися і з ФО Затуманювати очі (кому), і Затуманювати голову (кому), і Затуманювати розум (кому), тоді як слово Спантеличити виразно корелює лише з висловом збити з пантелику. Дієслово колінкуватії пов’язане з твірними зворотами Повзати на колінах, падати на коліна, стояти на колінах. Пор. також прикувати – прикувати погляд (очі, увагу), скрутити скрутити в три погибелі (в баранячий ріг, на гужа).

З’єднання (зрощення, злиття) компонентів ФО теж може ускладнюватися афіксацією: Водити верх – верховодити, на швидку руку – нашвидкуруч, переливати з пустого в порожнє – пустопорожній, живцем їсти – живоїд, кров пити – кровопивець, лежати на боку – лежебока, закрутити голову – закрути голова, голову ламати – головоломний – головоломка, ні се ні те – нісенітниця. Низка ФО слугувала базою універбів, від яких у свою чергу постали численні слова різних частин мови, як-от: Замилювати очі – окозамилювальний, окозамилювацький (прикметник), Окозамилювання, окозамилювач, окозамилювачка (іменник); Красно мовити – красномовний, красномовець, красномовність, красномовство, красномовно (прислівник). Такі слова найчастіше позначають Властивості та якості людини, причому відфраземні деривати теж інтегрують семантику й наслідують стилістичне забарвлення ФО (з позитивною оцінкою – Щиросердий, щиросердя, щиросердо, щиросердечний, щиросердечність, щиросердно; м’якосердий, м’якосердя; зі зневажливим стилістичним забарвленням – Вітрогонити, вітрогін і вітрогон, вітрогонка; вітровійка; гаволов; крутихвіст, крутихвістка). Пейоративний відтінок лайливих зворотів мідний лоб та дубова голова так само передають і похідні складені прикметники Мідноголовий і дубоголовий.

Орфографія часом засвідчує різний ступінь лексикалізації ФО. Розмовне Нерозлийвода фіксується сучасними словниками, широко функціонує в усному й художньо-писемному мовленні. Однак аналітична підоснова його досить відчутна, і процес лексикалізації, очевидно, ще повністю не завершився, що й видно з різного графічного оформлення, як-от: “Хлопці були дружні.. . Про них так і казали на заводі: Не розлий вода” (М. Білкун); “Були ж подруги – Нерозлийвода” (Ю. Бедзик). Див. ще Нерозлийвода (нерозлийвода); вони Не розмита вода.

Немало новоутворень не кодифіковано словниками і сприймаються як ситуативні, стилістично марковані, утворені безпосередньо чи в кінцевому підсумку від ФО: Язикодзвони – язиком дзвонити (“Дармоїдки, брехунки… Язикодзвони… нехай он матушці – ігумені скажу…”, М. Коцюбинський); Високоносно (О. Ільченко) Високо нестися; високолетний (Б.-І. Антонич) – Високо літати; байдикар (О. Гончар) – Байдики бити; Брехопси (С. Олійник) – Брехати як пес, крайнєхатство (П. Мовчан) Хата скраю. Див. у контекстах: “Ой Гордію, Гордію… Помилять тебе колись на тверду руку та попарять сухим віником, гляди!..” (П. Оровецький); “Ось тут його Варвара завдала гречко-скокові такого прочухана…” (І. ІДюпа). Виразні й оказіональні власні назви: Приший кобилі хвіст (О. Ільченко), Розкрийротенко (С. Олійник), Золоторукий (П. Загребельний). У художніх творах О. Гончара вживаються упіверби Вовчобілетник, привиддя кінецьсвітнього згасання природи (“Земля гуде”); пop. і подальше словотворення у творах цього автора: “Навіщо вони врятували мене?.. Ні, це вже, мабуть, Кінецьсвіття..”; Гнучкоспинець (“На косі”), Збезвістився (“Твоя зоря”), “Живе дома й не вдома, то зникне, Збезвіститься враз, і довго його не чути…”; Пропийдуша-вербувальник (“Маша з Верховини”), яких немає в найповніших академічних працях. Функціонально й стилістично помітні такі новоутворення й у поетичних творах: Чорно-золотий, відплата-сториця (П. Усенко) – Чорне золото, відплатити сторицею; дзвін – дорога (М. Братан) – Дорога як дзвін; хатка-куролапка (В. Бичко) Хатка на курячих ланках; “Літа мої, лебеді і журавлі, У вирій знялись, бо пора. У Бабинолітнім Короткім теплі Сивіє Козацька гора” (П. Воронько). Пор. також авторські новотвори в засобах масової інформації: “Розумник Макс, симпатяга Макс, Свій-у-дошку-хлопець Макс” (Д, 10.07.1998); “Як не вчить нас історія, а ми все ще, як Іванушки-невсідома повторюємо: “Москва нас захистить” (ВК, 09.10.1998); “Домовитися з Бетонноголовими комуністами у Верховній Раді не вдалося”; “…Наслідки правління “залізиорукого” президента для реформ…” (Д, 25.03.1999); “Ну ніяк не можуть розлучитися зі “Старшобратською ” мовною термінологією й відлучають від чергування тих, хто веде оперативну документацію українською мовою” (ВК, 15.02.1995); Порожньокишеньковість. Для них властиві всі ознаки оказіонального слова: належність до мовлення, не відтворюваність, словотвірна похідність, не нормативність, функціональна одноразовість, експресивність, номінативна факультативність, синхронно-діахронічна дифузність, індивідуальна належність. Проте вони є одночасно й пропозиційно-генетичними одиницями, які за певних умов можуть ствердитися узусом, оскільки семантично, функціонально й дериваційно нічим не відрізняються від кодифікованих (узусних) лексем-універбів.

Таким чином, виділення компонентів зі складу ФО або їх з’єднання, власне, семантико – структурне їх “стягнення”, – не що інше, як переключення стійкого звороту на один з його компонентів або на лексему – композит. Абсолютна перевага розмовних ФО спричинює в основному й лексеми розмовного плану. Вибір компонента, здатного конденсувати семантику ФО, залежить від її лексико-граматичної структури, ступеня деактуалізації та стилістичних і культурологічних параметрів, внутрішньо-фразеологічних відношень компонентів.


Творення слів на базі фразеологізмів – СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА - Довідник з української мови