Убивство – протиправне, умисне або необережне позбавлення життя іншої людини. Об’єктом У. є людське життя, початком якого слід вважати початок фізіологічних пологів, а кінцем – біологічну смерть. У. може бути скоєне як дією, так і бездіяльністю. Позбавлення життя людини в стані необхідної оборони не є У. Відповідальність за всі види У. настає з 14 років. За ступенем суспільної небезпеки умисні У. в Кримінальному Кодексі України поділяються на скоєні за обтяжуючих обставин (наприклад, з корисливих або хуліганських мотивів); скоєні у зв’язку
з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку; У. двох або більше осіб; У. жінки, про яку винний знав, що вона вагітна, та ін.; за пом’якшуючих обставин (умисне У., скоєне в стані сильного душевного потрясіння; умисне У. матір’ю її новонародженої дитини; У. при переході за межі необхідної оборони); без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин (наприклад, У. з ревнощів та ін.). Враховуючи підвищену суспільну небезпеку умисного У. за обтяжуючих обставин, закон передбачає можливість застосування в цьому разі смертної кари. Для кваліфікації У. як У. з необережності слід встановити наявність необережної
форми вини стосовно злочинного наслідку – смерті людини. Закон передбачає також відповідальність за доведення до самогубства або спробу самогубства особи, що перебувала в матеріальній або іншій залежності, через жорстоке поводження з нею або систематичне приниження її людської гідності. Кримінальна відповідальність настає також за погрозу вчинити У. за наявності реальних підстав побоюватися виконання цієї погрози.
