Учнівські твори
7.8. Учнівські твори
Твір – тренувальна вправа, спрямована самостійний зв’язний виклад учнями думок і почуттів. У системі роботи над усним і писемним мовленням він займає одне з провідних місць: сприяє не лише реалізації навчальної, розвивальної, виховної функцій мови, а й підготовці школярів до активної комунікативної діяльності.
Навчити школярів компонувати твори – складний процес, який вимагає вироблення здатності висловлювати думки з того чи іншого приводу, вчити бачити, сприймати, відчувати й аналізувати, а ще долати психологічний
У роботі над творами не може бути єдиного стандарту. У ній допускається велика варіантність у підході до навчання, що пов’язана з багатьма причинами, і особливо з видовою класифікацією творів. Існування такої класифікації “допомагає нам глибше проникнути в природу словесної творчості, дібрати найдоцільніші способи її реалізації, а разом з цим і поліпшити якість та ефективність розвитку зв’язного мовлення учнів”.
Класифікація творів
Організовуючи навчальну мовленнєву діяльність, учитель повинен пам’ятати, що не “можна задати учневі прямо дуже великий твір на дану тему, якщо досі попередньо не вправлявся у висловленні однієї або небагатьох думок. Цьому сприяє система навчальних творів.
Проводяться твори, як вимагають чинні програми, у всіх класах. Спочатку (поки учні не оволоділи елементарними уміннями складати висловлювання і потребують допомоги вчителя) робота починається з класних. Потім виконуються і домашні, поступово ускладнюючись з класу в клас за змістом, композиції способом викладу думок, стильовим оформленням, жанром. Це можуть бути твори-мініатюри за опорними словами (наприклад, усна розповідь “У вихідний день” з використанням опорних словосполучень тато і мама, на електричці, у лісі, багато грибів). письмові відповіді на питання, що стосуються засвоюваного на уроці матеріалу (наприклад: “Чи можна вважати однаковими поняття звук і буква?”); твори з граматичними завданнями (наприклад, на уроці, присвяченому правопису прикметників з суфіксами – есеньк-, – ісіньк-, – юсіньк-, – уват-, – юват-, описати за поданим малюнком зайченя) та ін. Такі твори проводяться при закріпленні матеріалу на уроках для формування окремих умінь: визначати тему висловлювання, його обсяг т. п. (як у перших двох видах) або вживати певні граматичні засоби вираження змісту (як в останньому).
Особливо ефективними навчальні твори всіх видів бувають тоді, коли стають комунікативно спрямованими, використання мовних засобів у них підпорядковується реалізації відповідної мети. У роботі над будь-яким твором велике значення має усвідомлення учнями ситуації спілкування. Орієнтація в ній дає можливість осмислити тему висловлювання, окреслити обсяг змісту, зібрати й систематизувати необхідний матеріал, обрати тип мовлення, скласти план викладу. Все це впливає на відбір мовних засобів, необхідних для розкриття теми.
Залежно від типу мовлення кожен твір характеризується відповідною послідовністю у викладі думок. Розповідь здебільшого розгортає події в динаміці (початок розгортання дії, кульмінація, завершення). Тому складові частини її перебувають в темпоральних (часових) відношеннях. Опис розкриває ознаки предмета, відібрані залежно від завдання висловлювання, задуму автора (загальне враження від об’єкта, оцінка окремих його частин). Текст опису – констатуюче мовлення Між структурними елементами його існують атрибутивні (означальні) відношення. Роздум встановлює казуальні (причинно-наслідкові) відношення між фактами і явищами. Внутрішній і логічний зміст роздуму визначає його мовну організацію і відношення між компонентами (теза, аргументуюча частина, висновок).
У мовній практиці “чисті” описи, розповіді, роздуми зустрічаються рідко. Вони взаємно доповнюють один одного. Однак спочатку школярі вчаться складати твори кожного типу, бо тільки за таких умов можна зрозуміти їх специфіку.
Підготовка до написання твору будь-якого виду проводиться заздалегідь і в різних аспектах. Попередньо вчитель визначає тему твору, разом з учнями аналізує її, складає орієнтовний план, потім організовує роботу по збору матеріалу. При цьому показує, як потрібно використовувати зібраний матеріал за вивченою чи прочитаною літературою, за власними спостереженнями, на матеріалі життєвого досвіду, за картиною, кінофільмом тощо.
Особливо ефективним є колективне компонування твору, що проводиться на початковому етапі навчання. Для такої діяльності обирається тема, розкриття якої не вимагає від учня суб’єктивної оцінки зображуваного.
На спеціальному уроці з розвитку зв’язного мовлення проводиться колективна робота над елементарним твором-роздумом “Чому школяреві потрібен режим”. Після оголошення теми і мети уроку (навчитися правильно у відповідній послідовності будувати твір-роздум) потрібно проаналізувати назву твору, оскільки у практичній діяльності часто доводиться саме за формулюванням заголовка усвідомлювати тему. Далі можна провести бесіду:
– Про що необхідно писати у творі на цю тему? (Про режим).
– Чи є слово режим новим для вас? З’ясуйте його значення. (Під час вивчення теми “Правопис слів іншомовного походження” розкривалася семантика цього слова, тому діти можуть відповісти, що режим – це слово французького походження, означає точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку і т. п.).
– Яку думку необхідно обгрунтувати в творі? (Кожен школяр повинен дотримуватися режиму).
– Чи можна зразу відповісти на поставлене в темі питання? (Всім відомо, яке значення має режим у житті людини, тому з допомогою найбільш вагомих аргументів можна розкрити основну думку твору).
– Чи корисний режим? (Правильне виконання всіх режимних вимог попереджає появу втоми, сприяє нормальному фізичному розвиткові, активній працездатності, успішному виконанню домашніх завдань і т. п.).
– Які риси характеру допомагає виробити режим? Чи всі ви дотримуєтеся режиму? А хто не робить цього, чи може стверджувати думку про його користь і як буде аргументувати тезу? (Називаючи такі риси, як цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, зосередженість та ін., діти будуть посилатися на поради лікарів, знайомих, прочитані книги, радіо – і телепередачі, а деякі – на свій досвід).
Не менш важливим на цьому уроці є текстуальне оформлення твору, що здійснюється на основі змісту висловлювання, оскільки “красивий стиль тільки тоді має ціну, коли він служить оболонкою думки”.
Компонування тексту будь-якого висловлювання – складна аналітико-синтетична діяльність. Тому під час побудови кожної композиційної частини роздуму варто спочатку колективно з’ясувати, що потрібно повідомити, а потім – як це зробити. У процесі обговорення вступної частини висловлювання (на основі засвоєних у початкових класах Знань і досвіду роботи над розповіддю й описом) учні самостійно визначають вимоги до його оформлення: вступ може складатися з одного чи кількох речень, з яких перше повинно стосуватися безпосередньо темп. Наприклад: “Велике значення у нашому житті має правильно організований розпорядок дня – режим”. Під час побудови вступної частини, діти виділяють її підтему (мікротему) – режим і називають вид зв’язку (займенниковий) першого речення з наступним: “Він привчає берегти кожну хвилину і виконувати всі види роботи в певний час”. Компонуючи речення, що містять основну думку ( “Усі школярі повинні дотримуватися режиму”) та аргументи (“Це сприяє хорошому настрою, успішному навчанню. І тільки тому, хто організовує свій день за режимом, можна доручити відповідальну справу…”), учні встановлюють їх тип (прості, складні), засоби зв’язку між ними (займенниковий, сполучниковий, порядок слів). Визначивши функціональну спрямованість висновку, оформляють заключну частину: “Я обов’язково буду дотримуватися режиму, щоб краще вчитися і встигати все робити”.
Усним складанням тексту завершується колективна діяльність репродуктивного типу по підготовці висловлювання типу роздуму. Оскільки зв’язність мовлення досягає свого закінчення в писемному мовленні, па другому (спареному) уроці необхідно провести самостійну роботу учнів над письмовим твором.
Для збагачення словникового запасу школярів і запобігання невиправданого копіювання ними вже складеного усного висловлювання можна продемонструвати кадри з фільму “У добі – 24 години” та серію ілюстрацій на цю ж тему. Послідовному викладу матеріалу сприятиме підготовлений учителем орієнтовний план: 1. Кожній справі – свій час. 2. Значення режиму в нашому житті. 3. Режим потрібен усім.
Перед текстуальним оформленням кожного пункту плану потрібно нагадати учням, що твір спочатку необхідно писати в чернетці, дотримуючись червоного рядка, уникаючи частото повтору одних і тих же слів та ін. Після відповідного редагування текст переписується.
Перші варіанти творів перевіряються або вчителем, або самими учнями, які із процесі взаємоперевірки виправляють помилки чи дають поради один одному про те, як краще відредагувати текст. Це розвиває у школярів мовне чуття, критичне ставлення до власного і чужого тексту і тим самим сприяє розвиткові культури мовлення.
Проведення колективного навчання творів виправдане на відповідному етапі роботи, що вимагає ознайомлення дітей з елементарною технікою побудови тексту. Індивідуальне компонування творів дає більші можливості для реалізації уміння школярі в зв’язно висловлювати свої думки усно і письмово в різних мовленнєвих ситуаціях.
Способом формування мовленнєвих умінь можуть бути не лише тренувальні вправи, перекази і твори, а й існуючі в реальній мовленнєвій шкільній практиці різноманітні жанри висловлювань. Тому шкільною програмою передбачено такі висловлювання:
1) розповідь про себе або про випадок з свого життя, про рідних, друзів, цікаві зустрічі, про побачене й почуте, подорожі;
2) відгуки про твори мистецтва (зокрема й художньої літератури);
3) відгук про науково-популярну статтю чи книгу;
4) відповідь на уроці чи на екзамені;
5) повідомлення на занятті лінгвістичного (чи іншого) гуртка;
6) звіт про виконану роботу;
7) виступ на зборах;
8) щоденник життя і спостережень;
9) привітання;
10) тези, конспект статті чи висловлювання, сприйнятого на слух;
11) протокол, автобіографія, заява, доручення, розписка, план роботи, оголошення;
12) переклад тощо.
Твори, які учні складають у школі, можна оформлювати у вигляді конкретних мовленнєвих жанрів. Тоді робота з розвитку зв’язного мовлення набуде більші практичної спрямованості, стане вмотивованішою і по-справжньому цікавою для дітей.
