Утворення Османської держави

src="/files2/image330_11.jpg" class=""/>

Яничари, озброєні мушкетами й шаблями

Шляхом завоювань Осман розширив свої володіння, однак був змушений сплачувати невелику данину монголам. Тільки його син і спадкоємець Орхан (1326-1362) здобув цілковиту незалежність від монголів і провів ряд реформ. Передусім він наказав карбувати власну срібну монету – акче (1,2 г срібла), завершив формування централізованого державного апарату на чолі з великим візиром (першим міністром). Себе Орхан титулував султаном. Він створив особисту султанську гвардію – яничарів – піше військо, яке перебувало на державному утриманні. Яничарами ставали

хлопчики-християни, яких зазвичай силоміць відбирали від батьків. Діти вивчали турецьку мову та приймали іслам. Яничарам забороняли одружуватися. Вони були озброєні списами, шаблями, кинджалами. Командира яничари обирали собі самі й називали його ага. Це була мужня людина, яка пройшла всі яничарські посади, починаючи з найнижчої. Саме ага мав честь роззувати султана, коли той заходив у мечеть. В одному з приміщень воїнів-яничарів стояв навіть трон для султана, адже вони вважалися його надійним добірним військом.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XVII ст. Із літопису Гюсейна “Дивні події” про військову реформу султана Орхана

Візир Алаедцін мовив султанові Орханові: “Через ворожнечу між мусульманами і немусульманами необхідно обов’язково збільшити військо для ведення численних війн і з невірними на широких просторах. Запишемо у військо певну кількість підлітків 4 . з-поміж турків з оплатою по 1 акче в день і назвемо [це військо] яя [піхота]… Коли доведеться йти в похід, нехай їм видається платня, а коли походу немає – платня їхня нехай залишається в скарбниці, вони ж у визначених місцях нехай обробляють землю і від обов’язкових повинностей нехай будуть звільнені”.

Алаеддін-паша і Кара Халіл почали знову радитися про збільшення війська… Алаедцін вибрав необхідну кількість підлітків з-поміж кяфірів [слов’ян]… розподілив їх поміж турками, щоб вони навчалися турецькій мові та рабському виужінню. Через декілька років цих хлопчиків відібрали від турків і помістили в аджемі-оглани [військову.

Школу]… Ось цьому новому загонові дали назву “нове військо” [єнічері, яничари].Їм було встановлено платню по 1 акче в день з доплатою за вислугу. У походах і при султанах вони стали найнадійнішими слугами династії Османів.