Валовий національний продукт (ВНП) – сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від місцезнаходження національних підприємств. Цей показник почали використовувати в СРСР, у т. ч. в Україні, з 1987. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва; позбавлений повторного рахунку (на відміну від показника валового суспільного продукту, який до 1987 використовувався в СРСР), отже, дає змогу зіставити
обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту. Основними методами обчислення ВНП є його вимірювання як потоку товарів та послуг, як потоку доходів і як результат підсумовується додана вартість. У першому випадку його визначають як суму видатків населення, підприємців і держави на купівлю товарів і послуг у сфері кінцевого споживання. У другому – підсумовують доходи, отримані у формі заробітної плати, прибутку, ренти, доходи держави у формі прямих і непрямих податків, а також амортизаційні відрахування, що спрямовуються на придбання тих товарів, які споживаються в поточному році на виробництво
ВНП. Метод потоку товарів складається, зокрема, з: а) витрат на споживчі товари і послуги; б) витрат на валові інвестиції; в) державних закупівель товарів і послуг; г) чистого експорту – як різниця між експортом та імпортом країни. Метод потоку доходів складається з: а) заробітної плати і премій найманих працівників, у т. ч. внесків підприємців на соціальне страхування, до пенсійних фондів та інших виплат; б) амортизаційних відрахувань від зношування основного капіталу; в) доходів від власності, в т. ч. податку на прибутки, дивіденди і нерозподілений прибуток; г) чистого відсотка (суми відсоткових платежів підприємств країни, крім суми отриманих відсотків, разом із сумою відсоткових надходжень від суб’єктів економічної діяльності інших країн); д) рентних доходів; е) непрямих податків на підприємців (акцизи, податки на майно, митні збори тощо). Водночас показник ВНП має певні недоліки. Він не відображає впливу результатів економічного відтворення на стан навколишнього середовища; не враховує масштабів тіньової економіки (див. Тіньова економіка). У новітніх системах національних рахунків ООН з 1993 пропонується зараховувати до ВНП не лише обсяги тіньової економіки, а й виробництво заборонених законом товарів і послуг (незаконний продаж зброї, наркотиків тощо). Незважаючи на ці рекомендації, більшість країн світу нехтують останньою пропозицією. У статистиці ООН існує чітке розмежування факторних і не факторних послуг і при обчисленні цих агрегатних показників враховується лише виробництво не факторних послуг.
