Вартість гранична – визначення вартості товару чи послуги граничним ступенем корисності для споживача. Внаслідок цього зведення вартості до суспільно необхідних витрат не приймається, оскільки західні науковці вважають, що при цьому зовсім не враховується корисність товару, і всій теорії, отже, надається витратний характер. У найпростішому вигляді вартість товару є споживною, тобто суб’єктивною оцінкою відносного корисного ефекту певного виду економічного блага, його цінності. Іншими словами, вартість визначається ступенем корисності
блага та його корисного ефекту для споживача. Конкретним вираженням такої “суб’єктивної корисності” певного блага є “гранична корисність”, тобто корисність “граничного” (основного) екземпляра, який задовольняє найменш значущу (“граничну”, “останню”) потребу в ньому. Таке тлумачення В. г. дали вперше представники маржиналізму, зокрема австрійської школи. В даному контексті, тобто без урахування витрат виробництва, або суспільно необхідних витрат чи пропозиції товарів його (тлумачення) критикували автори всіх напрямів економічної теорії, в т. ч. неокласичного, зокрема, А. Маршалл.
К. Маркс відзначав абсолютну безглуздість “зведення всієї різноманітності людських взаємовідносин до єдиного відношення корисності”. Незважаючи на це, чимало українських і російських економістів ідеалізують такий підхід, а отже, метафізично підходять до проблеми вартості. Водночас безпідставним є намагання багатьох західних та деяких вітчизняних науковців при інтерпретації поглядів К. Маркса на цю проблему повністю ізолювати вартість від корисного ефекту, від суспільної корисності певного економічного блага. Адже коли йдеться про вартість товару, який є діалектичною єдністю споживної вартості й вартості, таку єдність слід враховувати і при оцінці продукту чи послуги. Адже споживна вартість і втілюється у конкретних корисностях. Крім того, необхідно системно підходити до марксистської теорії вартості й ціни, а не ізольовано тлумачити першу главу “Капіталу”. Зокрема, слід враховувати положення про те, що основою вартості товару є суспільно необхідні витрати праці, а співвідношення попиту і пропозиції впливає на відхилення ціни від вартості, що ці величини збігаються за рівноваги попиту і пропозиції. У такому разі суспільна (а не індивідуальна) гранична корисність відповідатиме суспільно необхідним витратам. Якщо дотримуватися концепції попиту і пропозиції, згідно з якою вартість товару визначається співвідношенням попиту і пропозиції, то неможливо визначити його вартість за рівноваги попиту і пропозиції (див. Вартості теорії).
