ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

ЛЮДИНА
ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

Діти поверталися з лісу. вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що розмістився в долині за кілька кілометрів від села.

Утомлені, знесилені, діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик.

Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати.

Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили! відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, вони забули подякувати.

– Що ж… – каже Роман, – це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

– Варто, – наполягає Марійка. – Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. видно, що йому не соромно.

ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

– Ви як хочете, – каже Марійка, – а я повернуся й подякую…

– Чому? Скажи, чи ж це обов’язково треба зробити? – питає Роман. – Адже ми так потомилися…

– Бо ми люди… Якби ми були телята, можна було б і не вертатися…

Вона

рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

– Важко бути людиною… – сказав він.

Василь Сухомлинський

1. Прочитайте оповідання в особах.

2. Знайдіть у тексті слова Марійки, які змусили Романа повернутися разом з усіма.

1. Доведи Роману, що подяка – це не дрібниця.

2. Поміркуй, чому важко бути людиною.

3. Продовж речення: “Бути людиною – це значить…”

ПЕРЕД СПРАВЕДЛИВИМ СУДДЕЮ

Одній людській громаді був такий звичай: коли людині, що прожила життя, надходив час помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться у світі від неї: повага громади, любов, шана, вічна слава чи всього-на-всього маленька згадка.

І ось настав час помирати Працьовитій людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:

– Скільки років прожила ти на світі?

– Дев’яносто дев’ять.

– Показуй свої роки.

Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки й дерев виросло.

Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина. Оглянув і сказав:

– Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.

ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

Спокійно померла Працьовита людина. Приспіла година помирати неробі.

– Скільки років ти прожив на світі? – питає в нього Справедливий Суддя.

– Дев’яносто дев’ять, – відповідає нероба.

– Показуй свої роки.

А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.

– Що ж, нехай залишиться від тебе забуття, – вирішив Справедливий Суддя.

Нероба помер, і тої ж миті люди про нього забули.

Василь Сухомлинський

1. Знайдіть у тексті слова про те, що залишається після людини на Землі.

2. Обговоріть, що значить “гарно прожити життя”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ - Світ