Великдень
ЧАСТИНА ДРУГА Післябукварний період
25 Великдень
Розкреслити (расчертить)
Барвистий (разноцветный)
Доладна(красивая)
Ярий віск (свежий воск)
Зірка Мензатюк
ПИСАНКА (Великодня казка)
I
– Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! – закудкудакала курка на весь двір. – Та гарне ж яке: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!
Під хатою на стільчику грілась проти сонця бабуня Марія.
– Яйце? Та яке кругле, біленьке! Візьму його на писанку.
І вона поклала яйце в решето
– Ходи-но, Івасику, писанку писати!
Взяла бабуня писачок. Р-раз! – і лягла
На яйце гаряча лінія. Два! – і розкреслилось яйце навхрест.
– Бабуню, чуєте, бабуню! – питає Івасик. – Що за квіточка у вас там намалювалась?
– То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого.
– Бабуню, чуєте, бабуню! А що то за цяточки-крапочки навхрест між промінням?
II
– Не цяточки, Івасику, а чарівні знаки дощу.
Розписала бабуня Марія писанку, різними кольорами пофарбувала – і стала писанка доладна, барвиста!
Настав Великдень. Покликала бабуня
– Нате, онучата, по писанці. Гайда викочуватись!
Покотив Івась свою писанку:
– Ану, хто до неї докотити зуміє?
Котять діти писанками: на них вербички та хрестики, та клинці-вітрячки, та вигадливі поясочки так і мерехтять! А в небі сонце сміється, світлом розливається.
– Чи будеш ти, сонечко, весь рік щедро світити? – питає в нього яйце-писанка.
– Буду, буду, бо на тобі мій таємний знак. Ти котишся – мене до землі приворожуєш!
– А чи будеш, дощику, землю поливати? Зілля напувати?
– Буду, буду, бо на тобі і мій знак магічний. Ти по землі котишся – мої струни-дрібнодзвони до неї прив’язуєш!..
Що ти довідався про писанки? Що на них зображують? До якого свята виготовляють?