Вибіркові рубки. Загальна характеристика та теоретичне їх обгрунтування
Лісівництво
РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
Лекція 4. ЗАСТОСУВАННЯ РУБОК У НАСАДЖЕННЯХ СТИГЛОГО ВІКУ
4.3 Вибіркові рубки. Загальна характеристика та теоретичне їх обгрунтування
Вибірковою називають таку рубку, при якій в насадженні періодично вирубують частину дерев певного віку, розмірів, якості, або за їх станом.
Головною особливістю вибіркової рубки є те, що площа, на якій вона проводиться, завжди покрита лісом з зімкнутістю крон не менше 0,4-0,5. Ось чому при вибірковій рубці ліс ніколи не втрачає своїх
Вибіркові рубки з’явилися раніше інших систем рубок стиглого лісу. Людей найчастіше цікавили в лісі ті дерева, з яких можна було отримати грубі сортименти для якихось потреб. Найчастіше вибирали такі дерева не поодиноко, а там, де вони росли групою. Після їх вирубування в полозі лісу утворювалося “вікно”, а під ним згодом з’являвся підріст, який і забезпечував поновлення лісу.
З часом при веденні вибіркових рубок стали дотримуватись певних правил. Так, часто лісову дачу, масив розділяли на 10 частин і щорічно
Спроба підвести під вибіркові рубки теоретичну основу належить німецькому вченому Еттельду. Він вважав всі незаймані ліси різновіковими, а в них найтовстіші дерева – найстарішими, а тонкі – наймолодшими. Тому вирубування найтовстіших дерев буцімто призводило до омолодження лісостану. Звідси – вибіркові рубки в різновікових лісостанах не допускали старіння і відмирання дерев та створювали умови для омолодження лісостанів. Вважалось, що вибіркові рубки цілком відповідають природі лісу. В багатьох випадках так воно і було. Але не завжди.
Вже в кінці XIX ст. теорія абсолютної різновіковості незайманих лісів була поставлена під сумнів. Вибіркові рубки в лісах Європейської Півночі часто наближалися до суцільних: вибираючи усі ділові дерева – на площі не залишалося достатньої кількості тонких.