Відмінювання іменників І відміни

ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах

3.1. Іменник

Відмінювання іменників І відміни

Відмінкові закінчення іменників І відміни подано в таблиці. Різні закінчення різних іменниках тієї самої групи подаються через кому (наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню – – е, – ю). Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки (наприклад, у родовому відмінку множини: суддів – (-ів)). Знаком 0 показано нульове закінчення (наприклад, у родовому відмінку множини:

подяк, записок – 0).

Відмінки

Однина

Множина

М’яка група

М’яка група

Тверда

Група (подяка)

Мішана

Група (площа)

3 основою не на й (лазня)

3 основою на й (Марія)

Тверда

Група (подяка)

Мішана

Група (книга)

3 основою не на й (лазня)

3 основою на й (Марія)

Н.

Р.

0,

(-ів)

0, (ей)

0, (ей), (-ів)

0

Д.

-ам

-ам

-ям

-ям

3.

Як у наз. або род. відмінку

О.

-ою

-ею

-ею

-єю

-ами

-ами

-ями

-ями

М.

Як у дав. відмінку

-ах

-ах

-ях

-ях

Кл.

-е, – ю

Як у наз. відмінку

1. У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х перед закінченням – і чергуються із з, ц, с: дорога – дорозі, на дорозі; відпустка – відпустці, у відпустці; муха – мусі, на мусі.

2. В орудному відмінку однини всі іменники І відміни в кінці мають – ю: дорогою, тишею, суддею.

Чимало помилок спостерігається і в закінченнях іменників жіночого роду в орудному відмінку однини: іменники твердої групи мають закінчення – ою (Галиною, угодою), а м’якої та мішаної – – ею (-єю) (Валею, волею, мрією).

3. У кличному відмінку однини іменники м’якої групи мають звичайно закінчення – е, – є: пісне, земле, Надіє. Тільки пестливі назви мають закінчення – ю: бабусю, Марусю, Галю.

4. У родовому відмінку множини іменники І відміни мають звичайно нульове закінчення: трава – трав, груша – груш, земля – земель.

Якщо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з’являтися вставний о або е: церква – церков, іскра – іскор, сосна – сосон, миска – мисок, сестра – сестер, весна – весен, сім’я – сімей, війна – воєн (але не завжди: вільха – вільх, буква – букв, шахта – шахт). Причому м’якість кінцевого приголосного основи зберігається: сотня – сотень, гривня – гривень, їдальня – їдалень, вишня – вишень, лазня – лазень, бойня – боєнь, працівниця – працівниць.

Кілька іменників цього відмінка мають:

А) закінчення – ів: суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); закінчення – ів приймають також прізвища: Журба – Журбів, Чупринка – Чупринків, Нудьга – Нудьгів;

Б) закінчення – ей: попадей (від попадя), свиней, мишей, статей (без подвоєння т, хоч: стаття, статтею тощо);

Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець.

5. У знахідному відмінку множини:

А) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах; але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли;

Б) назви неістот мають таку форму, як у називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Відмінювання іменників І відміни - Туризм