Державне управління
Виконавча влада. Одна із трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів. управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю. Основні її суб’єкти – уряд і підлеглі йому органи (в Україні це: вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України; центральні
органи виконавчої влади – міністерства, державні комітети, інші органи із спеціальним статусом; місцеві органи виконавчої влади – місцеві державні адміністрації) – покликані виконувати закони, проводити їх вимоги в реальне життя. Разом з тим виконавча влада активно займається підзаконною нормотворчістю, виступає суб’єктом делегованого законодавства, здійснюваного із згоди або за прямим дорученням органів державної влади, є суб’єктом законодавчої ініціативи. Виконавча влада є складним комплексним утворенням як за складом суб’єктів, їх взаємовідносинами, так і за технологіями її здійснення. Її функції
зводяться до поточного управління, що носить переважно оперативний характер, вирішуючи безліч конкретно-практичних питань, передусім у сфері господарювання, забезпечення повсякденних потреб населення, підтримуючи постійне функціонування систем життєзабезпечення і нормалізуючи умови для життєдіяльності в найрізноманітніших сферах і галузях. Виконавчо-розпорядча діяльність має бути заснована на законі і здійснюватися в межах закону. Контроль за діяльністю структур В. в. досягається шляхом їх регулярної підзвітності і відповідальності перед парламентом та органами В. в. вищої компетентності.
