Визволення Києва
Тема 1. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945). ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА (1941-1945)
§ 5. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НАЦИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ
3. Визволення Києва.
Через місяць після завершення Курської битви Червона армія вийшла до Дніпра фронтом завдовжки 750 км, крайніми точками якого були м. Лоїв і м. Запоріжжя.
Історичний факт
Розпочинаючи наступ в Україні, Ставка Верховного головнокомандування 20 жовтня 1943 р. перейменувала всі фронти, які повинні були діяти на території республіки. Воронезький фронт у складі восьми армій було названо
Адольф Гітлер наказав відвести війська за Дніпро, щоб на його правому березі створити нездоланний “Східний вал”, однак були побудовані лише його окремі укріплені позиції. Щоб перешкодити гітлерівцям створити глибокоешелоновану оборону, радянське командування вирішило якнайшвидше форсувати Дніпро. Битву за Київ було вирішено розпочати зі створення на правому березі Дніпра на 80 км південніше
Надіслана у війська директива Ставки вимагала провести швидке й рішуче форсування Дніпра, не витрачаючи часу на очікування техніки та засобів наведення мостів чи виготовлення понтонів. Радянське командування вимагало форсувати річку за допомогою підручних засобів. У ніч на 22 жовтня на правий берег мусили йти всі, без огляду на те, хто вмів чи не вмів плавати. Тому солдати
Форсування Дніпра радянськими військами. 1943р.
Використовували все: приховані в очереті рибальські човни місцевих мешканців, колоди, порожні бочки з-під пального, які залишили нацисти при відступі, набиті соломою плащ-намети, дошки. Правий берег Дніпра був добре укріплений, тому ті, хто йшов у наступ, зазнавали величезних втрат.
Історичне джерело
Учасник тих подій російський письменник В. Астаф’єв писав: “Найстрашнішим виявилися кулемети. Легкі для перенесення скорострільні “емкашки” зі стрічкою на п’ятсот патронів. Усі вони були заздалегідь пристріляні й тепер, неначе з вузьких шийок брандспойтів, поливали берег, острів, річку, на якій кипіло місиво з людей. Літні й молоді, свідомі й несвідомі, добровольці й мобілізовані військкоматами, штрафники та гвардійці, росіяни й неросіяни – усі вони кричали одні й ті самі слова: “Мамо! Боженьку! Боже!”, “Караул!”, “Допоможіть!” А кулемети сікли й сікли, поливали різнокольоровими смертельними цівками. Хапаючись один за одного, поранені й ті, кого ще не зачепили кулі, в’язками йшли під воду, річка здригалася від людських судом, пінилася червоними бурунами”. За словами письменника, з 25 тис. радянських воїнів, які спустилися з лівого берега в дніпровські води, до правого берега дісталося не більше 3, максимум 5 тис. чоловік.
Створений ціною величезних жертв Букринський плацдарм удалося розширити всього на 1 км уздовж лінії фронту і на 6 км углибину. Тим часом Ставка вимагала звільнити Київ від окупантів до річниці жовтневої революції – 7 листопада. Утративши понад чверть мільйона солдатів і офіцерів, радянське командування вирішило перенести головну силу удару на Лютізький плацдарм, утворений на 30 км північніше Києва. Туди таємно було перебазовано 200 тис. бійців і танкову армію. Після триденних запеклих боїв оборону гітлерівців було прорвано, і на світанку 6 листопада 1943 р. радянські війська звільнили столицю України. Проте радість з цього приводу була затьмарена величезними втратами. Узяття Києва коштувало понад 417 тис. життів.
Німецькі військовополонені в Києві. 1944р.
