Власність особиста – певна сукупність майна і цінностей, що знаходяться у власності домогосподарств та відносини економічної власності між різними суб’єктами з приводу формування цього майна, його обміну, розподілу і споживання. Суб’єктами цих відносин безпосередньо є члени домашніх господарств (в т. ч. сім’ї), а опосередковано – організації (підприємства, фірми, компанії) та установи, які виплачують заробітну плату зайнятим на них працівникам, дивіденди та відсотки, а також держава, яка вилучає податки, надає соціальну допомогу
тощо. В. о. існує у трьох основних різновидах: 1) основана на власній праці; 2) на привласненні чужої праці; 3) власній та чужій праці (коли власність функціонуючого капіталіста збільшується як шляхом експлуатації найманих працівників, так і власної управлінської праці). Масштаби трудової В. о. залежать насамперед від якості робочої сили, рівня ефективності праці, економічного потенціалу країни, соціально-економічної політики держави, організованості трудящих та ін. У США ще наприкінці 80-х XX ст. В. о. становила понад 10 трлн дол., а у розрахунку на окрему сім’ю – майже 33 тис. дол. Водночас на обсяг В. о. сім’ї значно
вплинула частка власності капіталістів, які привласнювали 80% національного багатства. Наприкінці 90-х XX ст. вартість акцій на руках у 55% населення країни становила понад 13 трлн дол., що істотно вплинуло на збільшення В. о. В Україні 1991 цей показник становив 2,8 тис. крб., а у наступні роки карколомно зростала лише у представників найбільших кланів, на які припадало 80% національного багатства.
