Внутрішньополітичне й економічне становище УРСР
Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
(1945 р. – початок 1950-х років)
§ 7. УКРАЇНА В ПІСЛЯВОЄННІЙ ВІДБУДОВІ
3. Внутрішньополітичне й економічне становище УРСР.
Після вигнання окупантів внутрішня політика в УРСР була спрямована на відновлення радянського режиму. Усю повноту влади зосередила у своїх руках комуністична партія, яка проводила власну політику через систему рад.
У духовно-культурній сфері було відновлено монополію комуністичної ідеології, пригнічувалися паростки інакомислення, насаджувався культ “вождя світового
Історичне джерело
Відзначаючи ювілей “великого вождя”, газета “Радянська Україна” писала: “У народному фольклорі є мудре визначення ролі товариша Сталіна в усій нашій діяльності: “Що б ми не робили – чи ткали, чи кували, чи ліс рубали, чи дім будували, – у всякому ділі нашого успіху тільки друга половина. Першу за нас Сталін уже зробив””.
Функціонери сталінського режиму нехтували правами та свободами людини і громадянина, прикриваючись труднощами воєнного часу, а в подальшому – відбудовного періоду.
Внутрішньополітична ситуація була такою, що прояви будь-якого незадоволення не дозволялися. Кожна незгода кваліфікувалася як ворожість до радянської влади та її вождя. Оголошені поза законом національно-патріотичні сили в Західній Україні знищувалися силою зброї. Не були впевнені в майбутньому й законослухняні громадяни, які постійно зазнавали проявів фізичного та ідеологічного терору.
Економічне становище УРСР після вигнання гітлерівців було надзвичайно складним, оскільки бойові дії фронтів двічі прокотилися українською територією. Відступаючи, обидві сторони застосовували воєнну тактику “спаленої землі”, знищуючи все, що міг би використати противник. У руїнах лежали 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл, із них майже 250 були знищені вщент. Майже 16 тис. підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл і технікумів, вузів, науково-дослідних інститутів, 19 тис. бібліотек, понад 30 тис. колгоспів, радгоспів і МТС лежали в руїнах. У Донбасі були знищені всі шахти, заводи гірничого машинобудування. Не вцілів жодний із 26 металургійних і 25 коксохімічних заводів. Більшість доменних і металургійних печей і прокатних станів не могли працювати, з 20 тис. км залізниць діяло лише 1,5 тис. Без даху над головою залишилися 10 млн чоловік.
Важкою проблемою для економіки стало знелюднення українських міст. Якщо в 109 містах УРСР перед початком війни між Німеччиною та СРСР мешкало 8,5 млн громадян, то восени 1944 р. їх було лише 3,2 млн.
Історичний факт
В Україні залишилися неушкодженими лише 19 % довоєнної кількості промислових підприємств, тоді як, наприклад, в Італії лише 20 % були зруйновані. У 1945 р. промислове виробництво в Україні становило 26 % довоєнного рівня, в Італії – ЗО, у Франції – 38, у Великій Британії в 1946 р. – 90 %. Американський журналіст Е. Сноу, побачивши в січні 1945 р. масштаби руйнувань в Україні, написав: “Друга світова війна була насамперед українською війною”.
У ході війни Україна зазнала руйнувань більше, аніж інші європейські країни. Лише безпосередні збитки, завдані господарству республіки, становили 285 млрд крб у цінах 1940 р. (загальні збитки СРСР становили 679 млрд крб, з яких на Росію припадало 255 млрд крб). Сума безпосередніх утрат України вп’ятеро перевищувала асигнування в її економіку протягом 15 довоєнних років. Загальна ж сума збитків становила майже 1,2 трлн крб – 40 % національного багатства і 42 % від загальносоюзного показника втрат.
Однак найстрашнішими були людські втрати. За оприлюдненими статистичними даними, Україна втратила 8 млн чоловік загиблими (2,5 млн загинули в бойових діях, 5,5 млн були мирними жителями). У Німеччині та Росії втрати становили відповідно 6,5 млн та майже 6 млн осіб.
Загальні демографічні втрати були ще більшими. До них входять не тільки ті, хто загинув у боях, а й померлі в концтаборах, депортовані, евакуйовані та емігранти. Загалом це число становило 14,3 млн чоловік. Довоєнна чисельність населення України відновилася тільки через 20 років після завершення війни.
