Вправи 2-49
2. На обличчі дівчини скидалась судомна хвилька, коли з гомону завсідників кав’ярні виривалися и долинали окремі вигуки:
– Наступний рік.
– Досить!
– Залучати інвестиції, найсприятливіші часи.
– Будь-який випадок, будь-яка перевірка
– Наведу приклад.
– Я вважаю, що це правильно.
– Знаєш, часом мені здається, – сказала дівчина, – що в мене все – і душа, і тіло пробиті цвяхами отаких висловів. Такими цвяхами терористи начиняють заряди. Для більшого ефекту.
– Розумію. Може, мені “вистачить”
4. 1. Мовна культура – це жив Од Айний корін Ь кул Ь Тури розумової, високої, справжньої інтелектуал Ь Ності (В. Сухомлинський). 2. Мова людини – своєрідний лакмусовий папірец Ь, який в И Являє Рівень її загал Ь Ної кул Ь Тури, освіч Е Ності, внутрішн Ьо Ї інтелігентності. Плекання високої культури мови – це сві Д Че Нн Я нашої любові і При В ‘ Язаності до Рід Ного слова, поваги до свого народу (3 довідникa).3.Норми україн Ськ Ої літ Е Ратурної мови, створені на народній основі,
Уживання в реченнях розділових знаків: 1. Тире між підметом і присудком, які виражені іменниками, коми між однорідними присудками та означенням, з’єднаними безсполучниковим зв’язком. 2. У першому і другому реченнях тире між підметом і присудком, які виражені іменниками, і коми між однорідними додатками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком. 3. У першому реченні комами виділений дієприкметниковий зворот у постпозиції. У другому реченні коми між однорідними додатками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком 4. У першому реченні тире між підметом (виражений інфінітивом) і присудком (виражений іменником), кома між частинами складнопідрядного речення. У другому реченні коми між однорідними означеннями і тире на місці пропущеного члена речення.
5. 1. Замість слова “дуель” слід вданому контексті вжити слово “поєдинок”. Слово “діалог” протирічить твердженню про розмову чотирьох людей, тому в цьому випадку слід було вжити слово “полілог”. 2. На рекламному плакаті замість слова “відвідати” потрібно вжити слово “скуштувати”. 3. “Учбовий” – це калька з російської мови.4. Недоречно вжитий просторічний фразеологізм “за тридев’ять земель”. В даному контексті слід було вказати конкретну країну чи місто.
6. 1. Журнал “Україна” не тільки добре читається, а й гарно виглядає.2.Слід зауважити, що в процесі теледискусії у студії лунають дзвінки з усієї України. 3. Хочу переконати вас у тому, що до мовних норм я ставлюся з великою пошаною. 4. Переважна більшість синтаксистів пропонує школярам користуватися підручником Жовтобрюха. 5. Порівняно з іншими видами транспорту, таксі в нас дуже дорого коштують.
7. Скласти іспит. Дякую вам. Найактивніший учень. Зустріч зі школярами. Вчитися протягом життя. Скажіть двома словами. Переливаю [ц’: а] вогні. Завдавати шкоди. Ставте питання. Зміни впадуть в очі.
Порушені норми літературної мови шляхом калькування особливостей російської мови і неврахування правил милозвучності української мови.
10. 1. Цінність стилю полягає в ясності вислову (Аристотель). 2. Потрібне слово на потрібному місці – ось найбільш точне визначення стилю (Дж. Свіфт). 3. Те, що добре написано, ніколи не набридає. Стиль – це життя твору, це кров думки (Г. Флобер). 4.СТИЛЬ – як кришталь; його чистота – запорука блиску вислову (В. Гюго). 5. Стиль – це не лише автор, це й матеріал, він має пристосовуватися до предмета дослідження (В. Лібкнехт). 6. Стиль як ніс: двох однакових не буває (Б. Шоу). 7. Деяким статтям вікіпедії необхідно надати енциклопедичного стилю (3 рецензії).
Про індивідуальний стиль письменника йдеться у 6 реченні.
12. І. Науковий. IІ. Публіцистичний. ІІІ. Художній.
Аналіз – дослідження, функції – можливості, вміння, версії – варіант, припущений, інтерпретацій – трактування, коректність – відповідність (чомусь).
13. У переносному значенні вжиті слова: тіло думки, національний характер, душу народу, мовної атмосфери, ключем до мовної ситуації.
17. Чарнамай-зілля нагадує папороть, оспівану в народних легендах. Хто знайде її та зірве, ніколи не буде самотнім і буде безсмертним.
Віще слово – володіння людською мовою.
18. Слова, які різняться одним звуком: гирлі – горлі, сам – сум, фугу – тугу, чудно – чадно, дивно – димно, вітер – витер.
[в’і? теир] [ви? Ітеир].
19. Мовлення [мо? Іўвлеин?:а] – 8 букв, 7 звуків.
М – [м] – пригол., дзвінк., тв.;
О – [о] — голосн. наголош.;
В – [в] – пригод., дзвінк., тв.;
Л – [л] – пригод., дзвінк., тв.;
Е – [е] — голосн., ненаголош.;
Нн – [нІ?:]) – пригол., дзвінк., м’який, подовж.;
Я – [а] – голосн., ненаголош.
Вторинним [ўтори? Ін:им] – 9 букв, 8 звуків.
В – [в] – пригол., дзвінк., тв.;
Т – [т] – пригол., глух., тв.;
О – [о] – голосн., ненаголош.;
Р – [p] пригол., дзвінк., тв.;
И – [и] – голос. н, наголош.;
Нн – [н: ] – пригол., дзвінк., тв., подовж.;
И – [и] – голосн., ненаголош.;
М – [м] – пригол., дзвінк., тв.
Зусиллями [зуси? Іл?:ами] – 9 букв, 8 звуків.
З – [з] – пригол., дзвінк., тв.;
У – [у] – голосн., ненаголош.;
С – [с] – пригол., глух., тв.;
И – [и] – голосн., наголош.;
Лл – [л?:] – пригол., дзвінк., м’який, подовж.;
Я – (а) – голосн., ненаголош.;
М – [м] – пригол., дзвінк., тв.;
И – [и] – голосн., ненаголош.
Гідності [г’іІд? нос? т? і] – 8 букв, 8 звуків.
Г – [г’] – пригол., дзвін., пом’якш.;
І – [i]- голосн., наголош.;
Д – [д?] – пригол., дзвінк., тв.;
Н – [н] – пригол., дзвінк., тв.;
О – [о] – голосн., ненаголош.;
С – [с? ] – пригол., глух., м’який;
Т – [т?] – пригол., глух., м’який;
І – [і] – голосн., ненаголош.
1. У другому реченні перша кома між однорідними присудками, друга – між частинами безсполучникового речення. 2. Перше тире – між підметом і присудком, які виражені іменниками, перша і друга коми – між частинами складнопідрядного речення, третя кома вживається у складеному сполучнику, четверта кома – між однорідними означеннями, друге тире відокремлює уточнення. 3. У першому реченні комами відокремлюється вставне слово. У другому реченні двокрапка після узагальнювального слова перед однорідними підметами, що з’єднані безсполучниковим зв’язком і між якими стоять коми.
20. 1. Тату, наш лелека прилетів! (кома при звертанні). Мамо, чуєш мову солов’їну? (кома при звертанні). І, здається, тисяча світів слухає співучу Україну (О. Лупій). (комами виділене вставне слово) 2. З духовного надпивши джерела, не осквернімо чистої криниці (І. Вовк), (комою виділений дієприслівниковий зворот). 3. Не сунься, капосна прояво, німа личино землячка! (кома при звертанні) Не вмре слівце моє смагляве, моя стеблиночка гнучка! (Я. Перебийніс). (кома при звертанні) 4. Тож, мила юнь моя, любіть, вивчайте солов’їну мову, ніде й ніколи не ганьбіть її – життя свого основу (М. Волощук), (перші дві коми виділяють звертання, інші дві стоять між однорідними присудками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком, тире відокремлює уточнення) 5. Людина вища за тварину саме здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою (Сайді), (перша кома стоїть між частинами складносурядного речення, друга – між частинами складнопідрядного речення)
Лелека (леиле? Іка] – 3 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., наголош.; 3-й – відкр., ненаголош.
Л – [л] – пригол., дзвінк., тв.;
Е – [еи] – голосн., ненаголош.;
Л – [л] – пригол., дзвінк., тв.;
Е – [е] – голосн., наголош.;
К – [к] – пригол., глух., тв;
А – [а] – голосн., ненаголош.
6 б., 6 зв.
Чуєш [чу? Іjеиш] – 2 склади: 1-й – відкр., наголош.; 2-й – закр., ненаголош.
Ч – [ч] – пригол., глух., шипл., тв.;
У – [y] – голосн., наголош.;
Є – [j] – пригол., дзвінк., м’як.;
[е] – голосн., ненаголош.;
Ш – [ш] – пригол., глух., шипл., тв.
4 б., 5 зв.
Джерела [джеиреила? І] – 3 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., ненаголош.; 3-й – відкр., наголош.
Д – [дж] – пригол., дзвінк., тв.;
Ж – [дж] – пригол., дзвінк., тв.;
Е – [еи] – голосн., ненаголош.;
Р – [p] – пригол., дзвінк., тв.;
Е – [еи] – голосн., ненаголош.;
Л – [л] – пригол., дзвінк., тв.;
А – [а] – голосн., наголош.
7б., 7 зв.
Личино [лиечи? Іно] – 3 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., наголош.; 3-й – відкр., ненаголош.
Л – [л] – пригол., дзвінк., тв.;
И – [и] – голосн., ненаголош.;
Ч – [ч] – пригол., глух., шипл., тв.;
И – [и] – голосн., наголош.;
Н – [н] – пригол., дзвінк., тв.;
О – [о] – голосн., ненаголош.
6 б., 6 зв.
Юнь [jун?] – 1 склад, закр., наголош.
Ю – [j] – пригол., дзвінк., м’як.;
Ю – [у] – голосн., наголош.;
Нь – [н?] – пригод., дзвінк., м’який.
З б., З зв.
Ганьбіть [ган? Іб’і? т?] – 2 склади: 1-й – закр., ненаголош.; 2-й – закр., наголош.
Г – (г) – пригол., дзвінк., тв.;
А – [а] – голосн., ненаголош.;
Нь – [н?] – пригол., дзвінк., м’який;
Б – [б’] – пригол., дзвінк., пом’якш.;
І – [і] – голосн., наголош.;
Ть – [т?] – пригол., глух., м’який.
8б., 6 зв.
Життя [жит?:а? І] – 2 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., наголош.
Ж – [ж] – пригод., глух., шипл., тв.;
И – [и] – голосн., ненаголош.;
Тт – [т’:]- пригол., глух., м’який., подовж.;
Я – [а] – голосн., наголош.
5б., 4 зв.
Поводиться [пово? Ідиец?:а] – 4 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., наголош.; 3-й – відкр., ненаголош.; 4-й – відкр., ненаголош.
П – [п] – пригол., глух., тв.;
О – [о] – голосн., ненаголош.;
В – [в] – пригол., дзвінк., тв.;
О – [о] – голосн., наголош.;
Д – [д] – пригол., глух., тв;
И – [ие] – голосн., ненаголош.;
Тьс – [ц’: ] – пригол., глух., м’який, подовж.;
Я – [а] – голосн., ненаголош.
10 б., 8 зв.
22 . Своєрідність [cвojeиp’і? Ід? н? іс? т?] – 4 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., ненаголош.; 3-й – закр., наголош.; 4-й – закр., ненаголош.
С – [с] – пригол., глух., тв;
В – [в] – пригол., дзвінк., тв.;
О – [о] – голосн., ненаголош.;
Е – [j] – пригол., дзвінк., м’який;
[еи] – голосн., ненаголош.;
Р – [р’] – пригол., дзвінк., пом’якш.;
І – [і] – голосн., наголош.;
Д – [д? ] – пригол., глух., м’який;
Н – [н?] – пригол., дзвінк., м’який;
І – [і] – голосн., ненаголош.;
С – [с?] – пригол., глух., м’який;
Т – [т?] – пригол., глух., м’який.
12 б., 12 зв.
Пов’язані [поўjа? Іїзан? і] – 4 склади: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., наголош.; 3-й – відкр., ненаголош.; 4-й – відкр., ненаголош.
П – [п] – пригол., глух., тв.;
О – [о] – голосн., ненаголош.;
В – [в’] – пригол., дзвінк., пом’якш.;
Я – [j] – пригол., дзвінк., м’як.;
[а] – голосн., наголош.;
З – [з] – пригол., дзвінк., тв.;
А – [а] – голосн., ненаголош.;
Н – [н?] – пригол., дзвінк., м’який;
І – [і] – голосн., ненаголош.
8 б., 9 зв.
Неоціненне [неиоц? іне? Ін:е] – 5 складів: 1-й – відкр., ненаголош.; 2-й – відкр., ненаголош.; 3-й – відкр., ненаголош.; 4-й – відкр., наголош., 5-й – відкр., ненаголош.
Н – [н] – пригол., дзвінк., тв.;
Е – [еи] – голосн., ненаголош.;
О – [о] – голосн., ненаголош.;
Ц – [ц?] – пригол., глух., м’який;
І – [І] – голосн., ненаголош.;
Н – [Н] – пригол., дзвінк., тв.;
Е – [е] – голосн., наголош.;
Нн – [н: ] – пригол., дзвінк., тв., подовж.;
Е – [е] – голосн., ненаголош.
10 б., 9 зв.
24. У тексті вжитий стилістичний засіб фонетики – алітерація.
26. 1. Алітєруються звуки [ш], [с].
2. Алітєруються звуки [р], [т], |с).
3. Алітєруються звуки [т], Ід], [ж].
4. Алітєруються звук [д], звукосполука [ст].
5. Алітерується звук [c].
6. Алітерується звук [ж].
7. Алітєруються звуки [м], їв].
8. Алітерується звук [ж].
9. Алітерується звук [п].
27. 1. Асонуються звуки [о], [и], [е].
2. Асонуються звуки [о], [и].
3. Асонуються звуки [о], [и], [е].
28. І.1. Алітеруються звуки [п], [р], асонуються звуки [о], [и], [е].
2. Алітерується звук [л], асонується звук [е]
3. Алітерується звук [л], асонуються звуки [и], [е].
4. Алітерується звук [ч], асонується звук [а].
5. Алітерується звук [ш], асонується звук [и].
II. 1. Асонуються звуки [о], [и]. Алітеруються звуки [ч], [р].
2. Асонуються звуки [е], [а]. Алітеруються звуки [ч], [ш].
3. Асонуються звуки [у], [а]. Алітеруєтьєя звук [ж].
4. Асонуються звуки [и], [е]. Алітеруються звуки [л], [п].
5. Асонується звук [е]. Алітеруються звуки [м], [ж].
6. Асонуються звуки [а], [і]. Алітеруються звуки [п], [н].
30. 1. Такі у Слові видноко Ли, що їх не збутися ніколи! (С. Жикол). 2. Де ти, мій коза Че? Чуєш, вітер пла Че… Там, де ми люби Лись, верби пожурились… (Т. Буркацька). 3. Коли читає вірші графоман, мені вчувається, мов гупа барабан. Слова у віршах – начебто солд Ат И, яких ведуть колонами на стр Ат У (О. Загородній).
31. 1. Слова повинні буть Покірні
Чуттям і помислам Твоїм
І рими мусять бути Вірні,
Як друзі а подвигу Святім.
М. Рильський
2. Земляки ріднесенькі, за нестачі Рим
Геть для вас роблюся я автором Нудним.
Принесіть, не гаючись, мені з дому Клей –
Я шматок анапесту вклею на Хорей.
Р. Качурівський
3. Душа поезії – не Рима,
Не брязкальце для Диваків.
Її субстанція Незрима
Палахкотить поміж Рядків.
Ти чуєш, як вона Співає,
Як хилить вітром Комиші?
А не знайшов – її Немає
І не було в твоїй Душі.
Л. Первомайський
4. ПИШІТЬ собі Квадратами,
Драбинкою, Півколами,
Із римами Багатими
Чи біднувато – Голими,
Та людською Мовою,
Чистою, Здоровою,
Мовою Великою,
Не бідно – Калікою!
О. Ющенко
33. 1. Год Инн Ик зі стіни допитує суворо: “Чому у тебе все Не-так, не-так, не – так?” (Г. Коваленко). 2. Потяг ві Д Татакував: Так, так (М. Доленко). 3. Листя пожовкле тріпоче, віт Е Р гуде: Го-го-го! З дуба зірвати він хоче буру папаху його (М. Лисич). 4. За Вірю Ха м Е Те, завірюха гуде: ” Гу-гу-гу! Гу-гу-гу!”. І хатини стоять аж по вікна в с Н Ігу (Л. Компанієць). 5. Якийс Ь звук вин И Кнув у мертвім Без Гомі Нн І, пронизливе, ляскуче дзв Е Ні Нн Я: ” Дз-з-зінь-нь! Дз-з-зінь-нь!” (П. Загребельний). 6. Вже у полі гасне ден Ь, ходить сон-дрімота. Дзень-дзелень! Дзень-дзелень? Ві Д Чиніть ворота! (А. Качан).
34. 1. Шумить життя журливе жовте жито, подій х И Тає повні колоски (кома між частинами складного безсполучникового речення). Додолу вітер гне плоди важкі, як спіє зерно людських мрій налите (комою відокремлено порівняльний зворот). 2. Куйовдить вітер срібний струм осик, і полохливе листя щось лепече, мов немовля настрашене… (перша кома стоїть між частинами складносурядного речення, друга кома відокремлює порівняльний зворот) 3. Ходжу у ліс, в його осінню тишу, у тихе шелестіння вітрове (коми при уточненнях). Бо тільки в нім я від трудів оддишу, облишу клопіт в шепоті дерев (кома між частинами складнопідрядного речення). 4. Схопився вітер по діброві і полохливо втік у яр (кома не ставиться між однорідними присудками, бо вони з’єднані неповторюваним сполучником сурядності). 5. Між межами жваво, живо жовте жито жнуть женці, (кома стоїть між однорідними присудками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком). 6. Жене з гір бурелом, котить валуни, ріка глухо гуркоче, перемелюючи все в глибині на кам’яних своїх жорнах (перша кома стоїть між однорідними присудками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком, друга кома стоїть між частинами складного безсполучникового речення, третьою комою відокремлюється дієприслівниковий зворот). Серед брудних бурунів пливе дерево зелене, гіллясте! (кома між однорідними означеннями, з’єднаними безсполучниковим зв’язком).
35. Позиційне чергування – це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови.
Милозвучність мови (евфонія) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору
36. Правилам милозвучності української мови відповідають словосполуки та словоформи: запропонувати допомогу; перейнятися думкою; будьмо здорові; радість знайомства; ознайомитись із твором; гарний і розумний; учора і завжди; пересвідчитись у слушності; попереду всіх.
Відредаговані словосполуки: зачитатися книжкою, пишем охоче, спинитися ж, написали б, переконалися самі, поспішають у бібліотеку, троянди й орхідеї, знову спізнився.
37. 1. Народ із його мудрістю, глибокою людяністю і здатністю на подвиги в ім’я сьогоднішнього і в ім’я майбутнього – цей народ був головним героєм фільмів Олександра Довженка.2.Будьмо у моїй і твоїй Україні! Серце нехай озветься чаїно, чуючи слово Вкраїна святе. 3. І в Україні не буде українців, поки не будем любити себе. 4. І застука у скронях крізь галас: І нащо мені все це вписалось в долю й у кров? 5. Переді мною широчінь Дніпра, над ним з вагонів метрополітену червоних намистин біжуча гра.6.Я стою над Дінцем у тумані яснім, і в сльозах тут лице за. минулим моїм.
38. У більшості випадків правил милозвучності в реченнях дотримано (крім підкреслених моментів).
1. Боролась наша Леся Українка з нападницькими силами недуги і відганяла смерть саму від себе зневажливо коротким словом; геть! І чи не так сама ти, Україно, як ворон віщував тобі загин, не раз у чорну і тяжку годину відгонила від себе смерть і тлін? (М. Рильський). 2. Леся добре знала полярну ніч сатрапів, донощиків, словоблудів, де кожну думку кувалося в лещата казенності, де українське слово зазнавало переслідування. Яку ж треба було мати відвагу духу, щоб і серед тої, здавало Сь би, вічної суспільної заледенілості гукнути в пітьму: “Вставай, хто живий!..” (Олесь Гончар). 3. Через тумани лихі, через великеє горе ти світиш мені, моя зоре! Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, а як зломлю Сь тоді, певно, сама, бо задавить ворожая тьма (Леся Українка). 4. Творчість Лесі Українки – нове слово не тільки в українській, а й у світовій літературі. Якщо її великі попередники Тарас Шевченко та Іван Франко тільки відкривали світові Україну, то Леся Українка вже доносила до свідомості найширшого загалу суспільні й естетичні ідеали нації.
39. У листопаді 1917 року в Києві було сформовано Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, який далі став корпусом і був найбоєздатнішою частиною Армії Української Народної Республіки. Ця українська гвардія ввійшла у світову історію як найінтелігентніша армія. Більшість старшин і чимало рядових стрільців мали вищу і середню освіту, дехто мав вчепи й ступінь. У місцях простою стрілецьких частин велась культурно-освітня робота. Організовувалися читальні, створювалися курси української мови й українознавства, акторські гуртки давали вистави.
Стрілецький символ – червона калина. Стрілецькі пісні та традиції залишаються в народній пам’яті.
40. Порушення правил милозвучності підкреслено в тексті.
1. В Сі заспівали ту думу народу, Тарасів дзвінкий “Заповіт” (Л. Забашта). 2. Вслухаймо Сь в Веделя псалми, вдивляймо Сь в твори Пимоненка, Грушевського збагнемо ми й переосмислимо Шевченка (Б. Дегтярьов). 3. Щось від Сосюри є у В Сьому, від слів його і від жаги (С. Бурлаков). 4. Бавмо Сь в об’єднання, бавмо Сь в роз’єднання… Не переходимо тільки межі! (Олександр Олесь).
41 .1. Ще не вмерла Україна й не вмре, якщо тільки розправим рамена, а чужі хоругви і знамена кинем геть, як ганчір’я старе! (А. Бортняк). 2. Слово Шевченкове незнищенне, бо він закодував у ньому українську душу, саме єство вкраїнця (В. Баранов). 3. Бог не дає забути, совість вогнем палає: Кодня, Базар і Крути – навіть могил немає! (М Луків).
Слова вдача – удача, вдалий – удалий, уроки – вроки не є фонетичними синонімами, бо мають різні значення
45. 1. Летять [леит? а? Іт?] гуси через [че? реиз] Лету, хтось гукає перевозу [пеиреиво? Ізу]. Віє вітер [в’і? Ітеи*р] з очерету (очеире? Іту], клонить [кло? Іниет?] вічні верболози [веирболо? зи]. 2. Журавель край поля стереже [стеиреиже? І] криницю [криени? Іц? у], не здійметься [з? д? і? Іїмеиц?:а] вгору, не махне крилом |криело? Ім]; колосом додолу хилиться [хи? Ілиец?:а] пшениця [пшеини? Іц? а], слухає розмову вітру з джерелом (джеиреило? Ім]. 3. Оперились [опе? Іриели? с?] пташенята [пташеина? Іта], в ірій полетіли [полеит? і? Іли], на калині, на гілочці [г’і? Ілоц?:і] гніздечко лишили [леиши? Іли]. 4. Голуб твій повернеться [пове? Ірнеиц?:а] сьогодні через (че? реиз] грози і вітри холодні (І. Калянник). 5. Летять [леит? а? Іт?], плинуть [плиеву? Іт?] і сурмлять ув імлі шовкові, жовті й сизопері [сиезопе? Ір? і] птиці із континентів [контиене? Інт? ў] чорної землі [зеимл? і? І] у рідні гнізда, на свої криниці [криени? Іц? і].
46. 1. В ж И Тті лиш сила нищить перешкоди (І. Франко). 2. Здобуті розгоном чи нахрапом перемоги не бувають тр И Вкими й тривалими (З журналу).3.Ми з Життя зр И Вали наріст моху (Т. Севернюк). 3. Цілющої води я зач Е Рпнув з глибокої кр И Ниці (Я. Мовчан).4. Дитинства теплий віт Е Р з очей моїх сльозинку вит Е Р (О. Довгоп’ят). 5. Обр И Ває віт Е Р п Е Люстки п Е Чальні в синій т И Шині (В. Сосюра). 6. В Е Слуємо. А із в Е Сла в Е Селка зводиться в Е Села. За с Е Лами с И Пнули села, мов квіту річка нанесла (О. Довгий). 7. До минулого в Е Ртати підганяє мене спом И Н. (В. Мордань). 8. Від людського поговору не запнешся пел Е Ною (Народна творчість).
47. З літерою е: [пеиреимо? Іга], [зеиле? Іниї], [чеиргови? Ії], [стеибли? Іна], [чеирстви? Ії], [деис? а? Іток], [сеил? а? Інка], [чеирўjа? Ік], [меил? ка? Іти], [кеирува? Іти], [деита? Іл?], [треимт? і? Іти], [чеибре? Іц?], [пеичеині? Іг], [меитушн? а? І], [меид? іўни? Ік], [козеиле? Іц] [пеире? Іпустка], [обеире? Іжниї], [довготеиле? Ісиї].
З літерою и: [зупиен? а? Ітиес? а], [лиеси? Іц? а], [хвиел? ува? Ін?:а], [ диевиена? І], [блиез? ки? Ії], [виешне? Івиї], [пиері? Ії], [циебу? Іл? а], [лиема? Ін], [бриен? і? Іти], [глиета? Іти], [криела? Ітиї], [триево? Іга], [стрием’і? Іти].
48. 1. Освіта – гість (гостинний), а господар – розум. 2. Аби вмів працювати, а жити навчишся. 3. У корові молоко не кисне. 4. Півнячий гребінь не розчісує (чесати) 5. Макогін (макогоном) – хазяїн в хаті. 6. Пішло діло все закипіло. 7. Дім без жінки (жона) – вітряний млин без вітру.8. Гнилими нитками не шиють. 9. Що від кішки (кошеня) народиться, те мишей ловитиме. 10. Цибуля – панна з гір (гора), що має сто шкір. 11. Найсмачніше м’ясо – біля кісток. 12. Витівки лиса хитрі хіба що для курки.13. Дома лев, а на війні тхір (тхора).14. Хороший плотник і до коліна кіл (колу) заструже. 15. Хисту на базарі не купиш.
49. І. У чварах губимо до праці давній х И Ст (В. Раєвський). Над усе – ч И Стота душі. Тешімо себе, тешім! (М. Самійленко). Не відступай в затятому двобої, кров предків хай у серці зак И Па (П. Перебийніс). Лягли к І Стьми незвані гості. (Л. Забашта). Нег І Дно бути речником юрби. Раби рабів ще г І Рше, ніж раби (Л. Костенко). Та я не плакав, що у мене ж И Ття г І Рке, немов Соссю (Л. Перебийніс). Коли горіти, то вільно й за правду щ И Ру, за честь вогнисту (В. Грінчак). Ти не давай з братів лупити шк І Ру (І. Франко). А я не г І Сть, не зайда випадковий (Д. Луценко). Хвої запах ч И Стий та г І Ркий (М. Рильський). І десь х И Хоче х И Мородь лісна (Л. Костенко). Ск И Глить осінній в І Тер над к І Стяками д Е Рев (Л. Чернов). Х И Литалася темінь патлата, веч І Р важко ліз через тин. (В. Симоненко). Почіплялися за ноги дикі водорості трав (П. Перебийніс). Завтра потяг. Квиток у к И Шені. Дай же руку востаннє твою (В. Сосюра).
