Який вплив справило кейнсіанства на сучасні теорії державного регулювання економіки?
Історія економічних вчень
КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ
Який вплив справило кейнсіанства на сучасні теорії державного регулювання економіки?
Проблеми розширення державного впливу на ринкову економіку досліджували насамперед американські неокейнсіанці А. Хансен, С. Гарріс, Дж. М. Кларк. Спираючись на вчення Дж. М. Кейнса, вони вважали за доцільне збільшити податки з доходів домашніх господарств (населення) до 25 % і більше, збільшити обсяги внутрішніх позик держави і грошову емісію (додатковий випуск грошей в обіг) для розширення
Модифікуючи кейнсіанські уявлення, неокейнсіанці пропонували замінити перманентне (безперервне) регулювання приватних і державних інвестицій на маневрування державними витратами залежно від економічної кон’юнктури. Так, зокрема, в періоди піднесення економіки інвестиції пропонувалось обмежити, а в періоди зниження темпів зростання чи спаду – збільшити, не дивлячись, навіть, на можливий бюджетний дефіцит.
Нарешті, якщо Дж. М. Кейнс у своїй теорії спирався на
Якщо мультиплікатор характеризує зв’язок між нинішнім приростом інвестицій і подальшим приростом національного доходу, то акселератор – зв’язок між нинішнім приростом національного доходу і подальшим приростом інвестицій. Акселерація відбувається тому, що деякі види обладнання, машин і механізмів (елементи капіталу в продуктивній формі) мають порівняно тривалий період функціонування, і очікування протягом цього часу психологічно впливає на розширення виробництва потрібного обладнання чи машин в обсягах, що перевищують реальний попит, а тому викликає зростання попиту на інвестиції.
Неокейнсіанці Франції (Ф. Перру, Л. Столерю та ін.) визнали необов’язковим кейнсіанське уявлення про регулювання ставки відсотка як засобу стимулювання додаткових інвестицій. Вважаючи, що корпорації з переважанням частки державної власності стали домінуючою і координуючою силою в ринковій економіці, вони акцентували увагу на індикативному плануванні економіки як визначального засобу впливу на стимулювання інвестиційного процесу.
Індикативне планування існує у формі рекомендацій суб’єктам господарювання і є обов’язковим тільки для державного сектору економіки, воно слугує основою для побудови довгострокових прогнозів для економіки в цілому. При цьому неприпустимим вважається альтернативне індикативному імперативне, або директивне, планування, яке має характер закону. Його називають командним (тоталітарним), соціалістичним.
