Ян Гус і гуситські війни

Прага. Сучасне фото

Папа звинуватив Яна Гуса в єресі і став вимагати його покарання. Чеського проповідника викликали на церковний собор у місто Констанцу. Тут йому було запропоновано зректися своїх поглядів або вмерти. Однак глибока віра у свою правоту і велика людська гідність не дозволили Гусові відступити від власних переконань. Тоді собор засудив Яна Гуса до страти і 6 липня 1415 р. його було спалено як єретика.

Страта Яна Гуса стала поштовхом до розгортання широкого руху його прибічників – гуситів. У липні 1419 р. в Празі вибухнуло повстання міщан, у ході якого владу короля, по суті, було ліквідовано. Це стало початком гуситських війн, що тривали упродовж 1419-1434 pp.

У гуситському русі сформувалися дві течії: чашники і таборити. Чашники – переважно заможні міщани і знать – хотіли встановити єдиний для духовенства та мирян обряд причастя хлібом і вином. Такий обряд католицькою церквою передбачався для священиків, миряни ж причащалися лише хлібом. Символом чашників стала чаша – посудина для церковного вина. Крім того, вони вимагали проведення богослужіння чеською мовою.

РЕКТОР – керівник університету.

ДЕКАН – керівник факультету.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ – папська грамота про “відпущення гріхів”, яка надавалася за відповідну плату.

Страта Яна Гуса. Мініатюра. XV ст.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XV ст. Італійський учений, секретар папської курії Поджо Браччоліні про засудження Яна Гуса на церковному соборі в місті Констанці

Голова собору запропонував Гусові зректися цього всього; але той Чех [Гус], звівшись вигукнув: “Я не збираюся відступати від свого вчення і віри…”

Так само й Сигізмунд [імператор] настійливо й суворо запропонував Чеху зректися свого вчення… Тоді Гус сказав таке: Я не межу зректися жодного положення, написаного або проголошеного мною…”

Усі були настільки збуджені, що ламали столи і кидалися їхніми уламками. Під цей гамір володар пішов. Міг би піти і Гус, якби схотів. Він, проте, повернувся у свою в’язницю. Коли в храмі вже не було нікого, противники Гуса спохватилися за ним. Вони розпорядилися бити на сполох і стерегти міські брами, щоб він не зміг утекти з міста. Однак, увійшовши до в’язниці, знайшли Гуса, який стояв на колінах і щиро молився. Сторожа навіть не зачинила двері в’язниці, захоплюючись благородством Гусової душі.

Руїни замку Дівочий Камінь, який у час гуситських воєн був резиденцією католицького дворянства

Король Сигізмунд Люксембурзький. XV ст.

Таборити ж були налаштовані більш рішуче. Назва цього крила походить від місця розташування їхнього укріпленого поселення – на горі Табор. Вони не заперечували вимоги чашників, але хотіли радикальних політичних і церковних змін. Таборити виступали за державу без короля, за загальну рівність у суспільстві та скасування селянських повинностей. До таборитів належали збіднілі рицарі та священики, селяни й городяни.

У декількох битвах гусити вщент розбили військо феодалів-католиків. Основною силою гуситів була армія таборитів, яку очолював рицар Ян Жижка. Він уміло керував піхотинцями при наступі та обороні. Таборити винахідливо будували укріплення з возів. До подібного способу згодом вдавалися і запорозькі козаки. На зупинках чехи скріплювали вози ланцюгами, а між ними робили загороди з дощок. Такі укріплення та використання легких гармат сприяли воєнним успіхам.

Папа та імператор також пішли на хитрість: вони задовольнили вимоги чашників. Після цього чашники припинили боротьбу, що спричинило ослаблення гуситського руху. У 1434 р. чашники разом із німецьким військом виступили проти таборитів і розбили їх у битві під Ліпанами. Гуситські війни загалом припинилися, хоча окремі вцілілі загони таборитів продовжували боротися, а їхнє укріплення – Табор – трималося до 1452 р.

Наприкінці XV ст. Чеська держава стала зразком віротерпимості серед християнських держав Європи: тут уживалися католицька та незалежна від Риму гуситська церква. Внаслідок гуситських воєн також було покінчено з німецьким засиллям і створено можливості для розвитку чеської мови та культури.