Загальна декларація прав людини – перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.XII. 1948. Складається з преамбули і 30 статей її ратифікувала більшість держав світу, в тому числі Україна. Принциповою засадою З. д. п. л. є рівність правового статусу людей. Усі люди, зазначається у ст. 1 Декларації, народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом, совістю і повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Це положення конкретизоване у ст. 2
Декларації, яка проголошує рівність прав і свобод людей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового чи іншого стану, а також політичного, правового або міжнародного ста ту су країни чи території, до якої належить людина. У Декларації серед інших прав насамперед виділяється право людини на життя, свободу і особисту недоторканість (ст. 3). За цим правом жодна людина не повинна зазнавати тортур або жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують її гідність, поводження і покарання (ст. 5). Окремі положення Декларації визначають права людини
у її стосунках з судовою владою. Це, зокрема, право на рівний захист законом і поновлення у правах національними судами в разі їх порушення. Кожна людина, обвинувачувана у скоєнні злочину, вважається невинною доти, поки її вина не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду (ст. ст. 9-11). У Декларації зазначається також, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, а також безпідставного посягання на недоторканість житла, таємницю кореспонденції, честь і репутацію (ст. 12). Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах тієї чи іншої держави. Вона має право також покидати будь-яку країну, в тому числі свою власну, і повертатись (ст. 13). Ст. 15 Декларації проголошує право кожної людини на громадянство, зазначаючи при цьому, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство. До політичних належать також права людини на свободу переконань і вільне виявлення їх (ст. 19); на свободу мирних зборів і асоціацій (ст. 20); на участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників (ст. 21). Декларація містить і такі соціальні права, як право на соціальне забезпечення (ст. 22); на працю і вільний вибір роботи (ст. 23); на відпочинок і дозвілля (ст. 24); на життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров’я і добробуту; на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості тощо (ст. 25); на освіту, вільну участь у культурному житті суспільства, користування благами наукового прогресу (ст. ст. 26-27). Декларація проголошує принцип гарантованості передбачених нею прав. Однією з таких гарантій є право людини на соціальний і міжнародний правопорядок, за якого відповідні права і свободи можуть бути повністю здійснені. Поряд з правами і свободами 3. д. п. л. передбачає також обов’язки людини перед суспільством. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (ст. 29).
